КР№6 "Службові частини мови. Вигук"

Сполучник, прийменник, частка, вигук.

Сполучник, прийменник, частка.

Сполучник, прийменник, вигук.

Сполучник, частка, вигук.

із-за, з-поміж, побіля, заради

зпід, поміж, з-над, через

поміж, незважаючи на, від, по-над

поміж, з-поміж, із-за, з-за

зустріли там

Побіля лісу

 Такий друг

Казна-який родич

 У козачому таборі, навкруг фортеці, копали шанці.

Проблиски світла спочатку були бліді й тихі.

Лунає навкруг пісня сили й краси.

  Верба товста, та всередині - пуста.

(на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля

(з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід

(з)над, (по)над, (по)між, (по)серед

(з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за

Сполучник виражає залежність одного слова від іншого.

Сполучник – це самостійна частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення.

Сполучники не бувають членами речення.

Сполучники бувають членами речення, мають лексичне значення.

Отож/бо, тому/то, тільки/но, що/б

Тому/що, дарма/що, або/ж, коли/б

Про/те, при/чім, в/наслідок, як/би

Будь/що, за/те, або/ж, про/те

 Викинув Колько записку Чорної Руки в клозет, порвав і спустив в унітаз.

 Пощастило, він у нас геній математики.

Тим часом бульдожка вже впорався з бутербродом, підбіг до нових друзів, примостився поряд і подивився на Шпига.   

На всіх шкільних олімпіадах честь гімназії відстоює. 

Зазначений у записці будинок стояв майже в самому кінці вулиці.  

 Старанно підготував загадковий незнайомець місце зустрічі.  

 Колишній міліціонер стиснув правицею Юркове плече, розвернув і легенько виштовхав.

В дитинстві Юрко ніколи не заходив на цей бік Подолу.

сполучник

іменник

прийменник

прислівник

прийменник

частка

сполучник

вигук

 бо, але, проте, зате

  то... то, чи то... чи то, а, але

а, й, та, як

 або, чи, хоч, наче 

аби, для того щоб, нехай, хоч

 завдяки тому що, щоб, бо, як

 бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим що 

так що, бо, тому що, незважаючи на те що

 Прості та складні

Сурядні та підрядні

 Головні та другорядні

часові та просторові

Лунають тут лише пісні солов'їні.

 Тече вода із-за гаю та попід горою.

Нехай квітне планета тільки чистотою.

 Розум за гроші не купиш.

казна, хоча, немовби, то

 будь, ж, хай, не

ні, небудь, сь, най

 хтозна, будь, аби, де

1

2

3

4

 все/ж/таки, такий/от, казна/що

будь/як, отак/то, бозна/скільки

 скажи/но, що/року, будь/чому

 невже/таки, тільки/що, годі/бо

 де/коли, правда/бо, будь/чого

отак/бо, скажи/но будь/звідки

навряд/чи, тут/таки, казна/де

 отож/бо, ну/бо, таки/прийшов

навряд/чи, отаке/от, ходи/ж/бо

 чого/б/небудь, все/ж/таки, якби/то

 що/за, неначе/б/то, поки/що  

  будь/до/кого, що/ж/то, дарма/що

 що/тижня, немов/би/то, ані/скілечки

  де/котрий, тут/таки, як/найліпше

де/коли, аби/як, годі/бо

ніби/то, ледве/що, аби/куди

виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні

надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових смислових та емоційних відтінків у значенні

вживається для з’єднання однорідних членів речення і частин складного речення

виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх

службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм.

особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення людини, не називаючи їх і служить засобом виразності в художній літературі.

особлива форма дієслова, яка поєднує в собі ознаки двох самостійних частин мови

комами

знаком оклику

знаком питання

крапкою

тире

сполучників

прийменників

часток

вигуків