Краса людських взаємин

коли викликали до директора

коли викликали до Павла Степановича

коли запрошували батьків

коли запрошувала Галина Іванівна

історію

біологію

хімію

алгебру

не зрозумів матеріал

Ванько не дав списати

забув виконати

не переймався виконанням

кричав

написав зауваження

залишив після уроків

відвів до директора

радісний

засмучений

сердитий

розлючений

Він був строгим керівником, але справедливим

Він був нам, скоріше, старшим товаришем, аніж строгим керівником

Він ніколи не кричав на нас

Він грав з нами в футбол

за п'єсою І.Карпенка -Карого "Сто тисяч"

за п'єсою М.Старицького"За двома зайцями"

за п’єсою Івана Франка «Украдене щастя» 

за п'єсою М.Куліша "Мина Мазайло"

Тато травмувався і не міг ходити

Мама не дала грошей на поїздку

Андріан вирішив залишитися вдома

Табір скасували через погоду

Працювати у лікарні

 Подорожувати світом

Влаштуватися в піцерію

Вчитися косити сіно у селі

Все летить шкереберть, немає сенсу

Залишайся вдома, не варто ризикувати і мандрувати

Літо може бути чудовим, навіть якщо спочатку все виглядає негарно

Справжнє задоволення приносить лише відпочинок та розважальні програми

роман

повість

оповідання

 новела

поліцейським на станції

 машиністом паровоза

начальником залізничної станції

вахтером на станції

Перша світова війна

Друга Світова війна

за часів козаччини

у наші дні

гуси-лебеді

кирея

діжурка

євшан-зілля

Ховався в укритті.

Поїхав з дядьком.

Бігав дивитись на збитий літак.

Бомби оминули їх барак.

У ваговій.

В іншій кімнаті того ж бараку.

У Зульфата.

У Наталі Миколаївни.

Полоненого.

Зульфата.

Дідуся Гиреєва.

Дядька.

осколка бомби.

міни.

автоматної черги.

хвороби.

- Агов, герою, обгориш на сонці!

Насправді, село в нас дуже мальовниче. Адже в Карпатах не може бути негарно.

- Маринка?

-Ну, упізнав нарешті, - усміхнулась вона.

Ми з Маринкою ходили нині до лісу по чорниці...

в Карпатах

на Полтавщині

недалеко від Києва

Стрий

Дніпро

Прут

Черемош

розповідь ведеться від імені автора

автор розповідає про своє життя

розповідається про вигадані події.

У місто Слов'янськ по сіль

У сусіднє село по харчі

У місто Полтава по хліб

У Слов'янськ по цукерки

 Він був босий, в коротких штанцях, старій матросці та дядьковій діжурці.

Він був в чоботах, дядьковій діжурці та кофтинці під горло.

 Він був в майці, шортах та тоненькій спортивній кофтинці.

хвалився зошитами і годував власноруч звареною юшкою.

прибирав і хвалився зошитами.

ховав зошити від дядька, адже інколи писав на середньому рівні.

маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.

твір змушує задуматися про вічні істини, про нас самих, нашу здатність протистояти уніфікації і насиллю над індивідуальністю.