Прочитайте текст.
Казка про Сонячну Кульбабку
Жила-була у весняному лузі маленька Кульбабка. Вона прокинулася однією з перших, коли ще холодний вітерець бігав між травами, а сонечко лише починало пестити землю.
— Яка я яскрава! — раділа Кульбабка, розкривши свої золоті пелюстки. — Напевно, я найважливіша квітка у світі!
Вона дивилася довкола і бачила, як інші рослини лише прокидаються, а птахи ще тільки повертаються з далеких країв.
Одного ранку до неї прилетіла Бджілка.
— Привіт, Кульбабко! Можна я візьму трошки твого нектару?
— Якщо ти вважаєш мене особливою, тоді бери! — відповіла Кульбабка гордо.
Бджілка усміхнулась і сказала:
— Усі квіти особливі. І кожна по-своєму потрібна світу.
Кульбабка замислилася.
Потім повз пробіг Зайчик.
— Який чудовий колір! Ти — мов маленьке сонечко на землі, — вигукнув він.
— Дякую, — відповіла Кульбабка, і цього разу вже без гордощів.
Минав час. Її пелюстки почали опадати, і Кульбабка стала пухнастою, мов біла хмаринка.
— Тепер я негарна… — сумно подумала вона.
Але вітер прошепотів:
— Ти прекрасна завжди! Зараз ти готова подарувати нове життя. Твої насінинки полетять далеко і проростуть новими кульбабками.
І справді: одного теплого дня подув вітер, і Кульбабка розсипалася на безліч маленьких парашутиків, що полетіли у всі боки. Так Кульбабка зрозуміла: справжня краса — у добрі, щедрості та любові.
Який настрій викликала казка?



