Ліна Костенко. "Дощ полив", "Кольорові миші"

розповідь про старого діда , що збирає блискавки;

змалювання саду в спеку;

малювання саду після дощу;

необхідність дощу як цілющої сили для природи.

Струшується сад, як парасолька; все блищить, і люди як нові

День такий полив’яний; струшується сад, як парасолька

День такий полив’яний; дідок старесенький, кропив’яний

Дощ полив; ген корів розсипана квасолька доганяє хмари у полях

зображення давніх часів

усі люди мають бути однаковими

засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину

жовті і сухі листки

тканина

квілінг

фетр

зображення змін у природі внаслідок дощу

необхідність дощу як головної умови для розвитку природи

уславлення дощу як життєдайної сили

струшується сад

мокрі ниви

дощ полив

порожній шлях

Однокласника.

Братика.

Сина й доньку сусіда.

уночі літала з димаря

згасила зірку на небі

завдала моральної шкоди

завдала шкоди господарству

пейзажної

філософської

любовної

громадянської

зима

весна

літо

осінь

духовним та матеріальним

 неповторністю та буденністю

багатими та бідними

молодістю та старістю

кожна людина, навіть якщо вона ще маленька, — то неповторна індивідуальність, особистість. І шлях кожної людини — то ще й шлях до самоствердження.

зображення давніх часів, коли людей страчували за будь-яке чаклування, та звинувачення Анни в тому, що вона з багряного листя робить мишей

засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину, звинувачує і виносить вирок на страту