Герда взула червоні черевички і побігла сама-самісінька за місто, прямо до річки спитати про Кая.
Герда припливла до великого яблуневого садка, в якому стояла велика хата під солом’яною стріхою з дивними червоними і блакитними віконцями.
У хатинці жила стара-престара бабуся у великому солом’яному капелюсі, на якому були намальовані дивні квіти.
Стара жінка була лихою чарівницею.
Щоб Герда забула про Кая, бабуся загнала живі троянди під землю.
— Він умер! — сказали троянди. — Адже ми були під землею, куди йдуть усі померлі, там ми зустріли Кая.
Великий ворон провів Герду в палац принцеси з чорного ходу.
Принц і принцеса вигнали ворона з його подругою з палацу за допомогу Герді.
У темниму лісі розбійники кинулись на карету, схопили коней, убили маленьких служників та кучера і витягли з карети Герду.
Маленька розбійниця була така на зріст, як Герда, але дужча за неї, ширша в плечах і смаглява. Очі в неї були блакитні, вони дивилися весело і безтурботно.
Стара розбійниця розповіла, що бачила маленького Кая у санках Снігової Королеви по дорозі в Лапландію.
Маленька розбійниця наказала північному оленю відвезти Герду до палацу Снігової Королеви.
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома