М. Лермонтов "Герой нашого часу"

Арзамас;

   Аскольд.

  Азамат;

 що Вулич все майно програє в карти

  що йму сьогодні неодмінно посміхнеться удача

що Вулич сьогодні помре

портрет, складений з пороків нашого покоління.

портрет його знайомого;

жахлива вигадка автора

Загинув на шляху до Персії

До старості служив на Кавказі

поїхав у Петербург, одружився, щасливий

долю; 

самого себе.

Бога; 

Була б покинутою Печоріним

не могла б жити без коханого

лишилася б інвалідом

1825р.

1841

1840

чотирьох повістей

п'яти повістей

шости повістей

Бели

 Максима Максимовича

Печоріна

 а) Максиму Максимовичу;

 б) офіцеру-оповідачу;

в) самому Печоріну.

на Кавказі

у Криму

у Петербурзі

в Шотландії

Грушницький

Вернер

Печорін

Максим Максимович

допомогти заволодіти конем Казбича;

велику суму грошей;

зброю у срібній оправі.

зберігти йому життя.

йому стало з нею нудно

він покохав іншу жінку;

вона розлюбила його.

кинувся до нього в обійми;

зробив вигляд, що вони не знайомі;

холодно простягнув штабс-капітанові руку;

залишився погостювати.

Через свою товариську вдачу

бо був дуже цікавим до всього

через нудьгування

бо був турботливим, але безталанним

"чужа людина"

"маленька людина"

"байронічний герой"

 "зайва людина"

з його щоденників

від оповідача

від доктора Вернера

від Максима Максимовича