М. Стельмах "Гуси-лебеді летять"

Ганна Іванівна полюбляла читати Біблію і намагалася прищепити до неї інтерес Михайлику. 

Дідусь Дем’ян зробив для свого онука вітряка. 

М. Стельмах присвятив свою повість дядьку Себастіяну. 

На думку діда Дем’яна, найдорожчим для бідного чоловіка є земля, подружня вірність і пісня. 

Дядько Себастіян не дозволив Михайлику потрапити на спектакль, оскільки хлопець не мав грошей. 

Навчаючись у школі, Михайлик починає писати п’єси. 

Люба поважає Михайлика, оскільки він допомагає їй збирати у лісі гриби, ягоди, горіхи. 

Оскільки Михайлик не мав чоботів, то батько взимку носив його до школи на руках, замотавши у кирею. 

Панас Дем’янович на селі був гарним ковалем і майстром з виготовлення вітряків. 

Для Ганни Іванівни книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город.

Дядько Себастіян воював з нечистою силою. Скільки він відрубав у нечистої хвостів, ратиць, рогів! 

Михайлик не виявляв бажання вчитися, бо вважав науку нудною, нікчемною справою.