МАРІЯ ПАРР. "ВАФЕЛЬНЕ СЕРЦЕ"

"...я звався Теобальд Родрик Даніельсен Іттерґард. Проказувати можна добру годину. Ціле життя. На щастя, всі звуть мене ...(?)" 

"...(?) — мій найкращий друг, хоч вона й дівчина. Я їй ніколи цього не казав". 

"У ...(?), по обіді, ми з Леною влаштували між нашими будинками канатну дорогу". 

Коли ми вперше зустрічаємо дітей?

"Ця думка не дає мені спокою".

"Ми живемо в бухті, яку обоє, я і Лена, називаємо ...(?). Дідусь каже, що для нього ...(?) — королівство. Думаю, що він має слушність і що ...(?) — королівство, наше королівство". 

Які твердження про Лену відповідають дійсності?

"Ми з Леною ходили в один клас. Лені невдовзі виповниться ...(?)"

— Можеш собі уявити — 9 років 9 червня, га?

— Атож, уявляю. А чого ти собі бажаєш?

— ...(?).

— Може, ти, донечко, бажаєш собі чогось іншого?

Ні, Лена нічого іншого собі не бажала, але хвильку постояла на сходах, прочинила двері й крикнула в хату:

— ...(?)!

"У Лени день народження лише раз на рік, як і в решти людей, але дехто вірить, що він буває й частіше. Вона торочила про день народження постійно. І ось він уже наближався".

Як Лена відсвяткувала свій день народження?

'"Лена глянула на мене з роздратуванням.

— До речі, навіщо вони комусь потрібні?

Я ніколи не замислювався над тим, навіщо потрібен тато". 

Які відповіді діти знаходять на таке філософське питання?

"Краще повісити оголошення в Буді, де вона знала всіх покупців. Ми написали Ленине ім’я та прізвище і Ленин номер телефону, а тоді приліпили папірця".

Яке оголошення розмістили діти?

"Через день ми, Лена і я, пішли в недільну школу. Та ще й узяли з собою Креллу".

На яку ідею надихнули дітей історії, почуті в недільній школі?

— Але мені потрібен м’яч, мамо! — вигукнув я.

— То сам його, Тріллику-голубчику, й купуй.

Звідки взяли гроші на футбольний м’яч?

"Мешканці Крихти-Матильди, самі того не знаючи, обернулися на німців. Лише ми з Леною лишилися норвежцями і всюди скрадалися, мов двоє шпигунів. Ми викопали біля курника яму. Робота виявилась важкою, але врешті-решт утворилася велика, глибока яма. Ми ухвалили зібрати туди ...(?)"

"...через недавнечко скошене поле простували молодята. Зі мною, певно, стався легкий шок. Здавалося, ніби я просто дивлюся кіно. ...(?), виряджена в татів костюм, була за молодого. Вона скидалася на гладкого пінгвіна. А ...(?) був убраний у довгу білу сукню, фату й черевики на високих підборах. За весільний букет правив дідусів кактус".

"Замолоду Крутогірський Юн був моряком і втратив одне око в якійсь катастрофі. Відтоді він ходив із чорною латкою на оці, як пірат. Крутогірський Юн уже такий немічний, що налаштувався перебиратися ...(?)"

"Ми повинні заснувати ...(?)! — шпарко вигукнув я".

"У ...(?) найвеликодушніше й найдобріше серце, яке я знав". 

Про кого йдеться?

"Дідусь також нипав туди-сюди й тужив. Усі тужили. Проте ми з дідусем тужили найбільше. Цілий день ми тільки те й робили, що тужили, — з тієї миті, як вставали з ліжка, до тієї, як лягали спати".

Чому усі тужили?

— Я маю спадок. Мені дозволили вибрати особисто для себе в будинку тітки-бабуні якусь річ.

— Тобі можна було вибирати між усіма речами? — перепитала Лена.

Я кивнув головою.

— Я вибрав ...(?).

Як рідні поставилися до переживань хлопчика?

"Він — найкращий серед тих дорослих, яких я знаю".

Про кого так висловлювався Тріллі?

«Вафельне серце» - це...