Марк Твен «Пригоди Тома Соєра» (за підр. Н. Міляновської). Стор. 257-266 (розділи 20, 23, 24, 29)

Коли тітка Поллі поцілувала Тома, на її обличчі було щось таке, від чого у хлопця раптом з’явився смуток. 

Том пішов до школи, і йому пощастило: на самому початку алеї він зустрівся з Геком. 

Учитель містер Доббінс замолоду мріяв про те, щоб стати лікарем, тому завжди читав книжку «Сімейна медицина». 

Том побачив, як Беккі Тетчер нишком розглядала вчительську книгу. 

Том вважає, що всі дівчата тонкосльозі й боягузи, що в них про все можна довідатися з обличчя. 

Том Соєр розірвав сторінку у книжці містера Доббінса. 

У знак нагороди за відважний вчинок Ребекка Тетчер чекала Тома після покарання біля школи. 

Том і Гек подалі від людських очей говорили про їхню таємницю.

Том вважає, що їм можна не боятися нічого, зокрема метиса, поки тримають язика за зубами, що означає «сміятися». 

  Про індіанця Джо Гек сказав: «… він дуже добрий: одного разу він віддав мені пів рибини, а сам голодний лишився. І частенько він мене визволяв з біди!» 

Том і Гек часто передавали крізь ґрати тютюну та сірників Поттерові.

Хлопці почували себе боягузами й зрадниками, коли Меф Поттер дякував їм за підтримку. 

У виділених словах: «За кілька хвилин увели Поттера, блідого, змарнілого, жалюгідного» вжито художній засіб – порівняння. 

На вирішальному суді публіка була обурена й голосно ремствувала, що суддя зробив їй суворе зауваження, через поведінку адвоката, який не допитував свідків. 

На обличчі у всіх присутніх на суді, навіть самого Поттера, видно було здивування, коли викликали свідчити Ребекку Тетчер. 

Коли Том закінчував свою розповідь про вбивство на цвинтарі, індіанець Джо накинувся на нього з ножем. 

Томові дні після суду над Поттером були днями слави й радості, але його ночі були повні жаху через страх перед індіанцем Джо. 

Від жахливих думок про помсту метиса одного ранку п’ятниці відволікла Тома новина про повернення родини судді Тетчера у містечко.