Мистецтво європейського культурного регіону

Композитори цього стилю винайшли дуже струнку й логічну систему правил побудови твору, завдяки якій складні почуття наділялися ясною і досконалою формою. Система жанрів, форм і правил гармонії, що була розроблена композиторами цього часу, зберігає своє значення й сьогодні.

Музичні твори цього часу більш палкі і емоційно виразні. Митці намагалися за допомогою музичних засобів висловити глибину і багатство внутрішнього світу людини.

Твори видатних композиторів цього стилю висловлюють глибоку правду життя, служать відзеркаленням своєї епохи, створюють соціально-психологічний портрет сучасника, відображають сутність людських стосунків у соціально-історичному плані.

Характерною рисою музики під час цього стилю був так званий григоріанський хорал (одноголосний спів) — традиційний спів католицької церкви.

Скульптори цього стилю приділяли увагу анатомічним принципам будови людського тіла і поняття про пропорційність, стали результатом поступового розвитку в суспільстві доброго смаку і уявлень про красу. Майстри не просто надавали статуям природних поз, але навіть зображали емоції.

Основні риси бароко у мистецтві скульптури:

В цю епоху отримують поширення публічні пам'ятники, які уособлювали доблесть і мудрість відомих діячів. Нерідко їх зображували в образі античних богів. Скульптурам цього стилю були властиві спокій, стриманість жестів, неупередженість виразів, чистота ліній.

Художникицих часів вперше створили ілюзію глибини простору, відкрили перспективу і тим самим зробили художньо-образне бачення об'ємним. Митці навчилися відображати взаємостосунки людей не через масштаби фігур, а композиційно, через їх взаєморозташування. Це стало новим народженням живопису.

Художники цього стилю відкрили мистецтву нові прийоми просторової інтерпретації форм у її вічно мінливій життєвій динаміці, активізували життєву позицію. Герої їх картин перебували між двома полюсами — добра і зла, насолоди і каяття, життя та смерті.

Митці цієї епохи намагалися показати правду життя, втілену художніми засобами живопису, прагнули утвердити ідеали добра, справедливості і щастя, широко використовували умовні форми зображення, гіперболу і гротеск.

Архітектура цього стилю — це грандіозні собори, монастирі, неприступні кремезні замки-фортеці і храми-фортеці. Функціональне призначення романської архітектури — оборона.

 Цей стиль досяг піку своєї популярності в останній декаді XIX — на початку XX ст. Його характерною особливістю стала ідея синтезу, яка б змогла об'єднати всі види мистецтва і залучити до сфери прекрасного природну красу. Його архітектуру відрізняє відмова від класичних ліній і кутів на користь більш декоративних (необарочних, неоготичних) при використанні нових матеріалів таких, як метал, бетон, залізобетон.