Узагальнення.Розділ 3.Модернізація країн Європи та Америки в останній третині ХІХ ст - на початку ХХ ст.Пробудження Азії.

Король Франції з 1774 року, син Людовика Дофіна. Під час його правління сталася Французька революція.Кульмінацією революції та рішучим кроком у позбавленні короля влади став штурм Бастилії14 липня1789 року.

Французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804), імператор Франції (1804—1814, 1815). Схвально зустрів Французьку революцію, став генералом революційної армії. Командував французькими військами у війні проти Австрії і П'ємонту (1796—1797), засвідчивши талант великого воєначальника і політика. 1799 року здійснив державний переворот у Франції: полишив владу Директорії, став консулом. 1804 року проголосив Францію імперією, а себе її першим імператором.

Королева Великої Британії з 1837 року. За її правління завершилося формування парламентської двопартійної системи, Британської колоніальної імперії. Проте трагічною сторінкою тогочасної Великої Британії став голод 1845-1849 рр. в Ірландії.

Російський імператор.Період його правління позначився зміцненням самодержавства та російського шовінізму. Основним напрямком зовнішньополітичної діяльності його уряду стала підтримка реакційних режимів в усій Європі. За час правління Росія вела війни за завоювання Кавказу і Середньої Азії, а також російсько-іранську 1826—1828 і російсько-турецьку 1828—1829 війни. Поразка Росії у Кримській війні 1853—1856 стала причиною глибокої кризи всього режиму

Перший райхсканцлер Німецької імперії (1871–1890). За дипломатію реальної політики та сильне урядування отримав прізвисько «залізний канцлер». Його вважають національним героєм Німеччини. Будучи міністром зовнішніх справ, перетворив Пруссію на панівну силу в Німеччині після німецько-данської війни1864–1866 років. У франко-пруській війні1870–1871 років виступав рушійною силою розв'язання німецького питання в малонімецькому сенсі та брав участь у створенні Другого Райху.

16-й президент США (з березня 1861 до квітня 1865), перший президент від Республіканської партії, визволитель американських рабів. Він очолював США в період Громадянської війни. Його вважають національним героєм США.

5-й президент США. За час його президентської каденції (1817–1825) президентська адміністрація придбала Флориду1819 року; оголосила компроміс з Міссурі (1820 рік), за яким Міссурі було оголошено рабовласницьким штатом та прийняла штат Мен як вільний штат, запровадила доктрину (1823 року), яка декларувала, що США виступають проти європейського втручання в обох Америках, а також розірвала всі зв'язки з Францією, які ще залишилися після війни 1812 року.

Лідер боротьби за незалежність іспанських колоній в Південній Америці. Звільнив від іспанського панування Нову Гранаду (сучасні Колумбія і Панама) та підлеглі їй території, Венесуелу й провінцію Кіто (сучасний Еквадор). У 1819–1830 роках — президент Великої Колумбії, утвореної на території цих країн. У 1824 році звільнив Перу і став керівником утвореної на території Верхнього Перу Республіки — Болівії (1825 рік), яку назвали на його честь. Національним конгресом Венесуели проголошений 1813 року «Визволителем». Національний герой шести країн Південної Америки.

Державний і політичний діяч Великої Британії, лідер ліберальної партії, став ініціатором прийняття закону про страхування, що передбачав обов'язкову виплату коштів робітникам у випадку хвороби чи безробіття.

У роки Першої світової війни займався перебудовою фінансової системи країни з метою мобілізації всіх ресурсів для ведення війни.

З травня 1916 займав посаду воєнного міністра в коаліційному уряді.

З грудня 1916 до жовтня 1922 — прем'єр-міністр Британської імперії.

26-й президент США, 25-й віцепрезидент США. Лідер Республіканської партії та Прогресивної партії. Продовжив курс попередника на відмову від ізоляціонізму і становлення Америки як світової імперіалістичної держави, що активно діє у всьому світі. Йому належать висловлювання «політика великого кийка» і «світовий поліцейський».

Імператор Японії, провідник модернізації та вестернізації Японії, що перетворив федеративну аграрну країну на передову унітарну централізовану індустріальну державу. Проголосив Конституцію Великої Японської Імперії і заклав основи нової японської державності.1910 року монарх схвалив рішення анексувати Корею та розпочати освоєння Маньчжурії, а 1911 року успішно завершив перегляд нерівноправних договорів Японської імперії із західними державами, що були укладені 1858 року.

Китайський лікар, революціонер та політичний діяч. Як найвизначнішого засновника Китайської Республіки, його часто називають «Батьком нації». Він відіграв важливу роль у поваленні династії Цін під час Синьхайської революції. Був першим тимчасовим президентом Республіки Китай, після її заснування у 1912 році, а згодом став одним із засновників та лідером партії Гоміньдан

Султан Османської імперії. При ньому немусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з'явилися залізниця, телеграф.За його правління відбулася Кримська війна 1853—1856, у якій Туреччина, підтримана Францією, Сполученим Королівством і Сардинією, отримала перемогу над Російською імперією. Але натомість Османська імперія мусила провести ряд реформ, спрямованих на поліпшення умов християн, що викликало незадоволення мусульман та спричинило заворушення у Боснії, Болгарії, Албанії.

Індійський державний і політичний діяч, національний герой. Один із керівників та ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Сформулював філософію ненасилля, що вплинула на національні та міжнародні рухи прихильників мирних змін. Лідер Індійського Національного Конгресу.