Мова

Здавалося калнишевському що він прив'язаний незримою ниткою до обтягнутої білої рукавичкою руки царициного камергера

Якщо в перший тиждень великого посту теплого то літо буде ясне

Війна - це тир де цілий світ мішані

А на тому місці де стояла тінь із крило сонце широкою плямою

Жито шепче мені як привітно навкруг

Як парость виноградної лози плекайте мову

У кожного з нас є той найдорожчий у світі берег від якого починалась наша дорога в життя

Я прийшов із мас із поля знизу де от злидні очі як огонь

Перед тим як одхилити ляду вона закриває ліхтар прислухається

Вночі коли небо і ріка стали зоряною єдністю вони повертались додому

Іди туди де люди творять світло і ставлять хрест на темне і старе

Їй і в голову не приходило що найбільше тимко мучиться саме через неї

Коли батько приїхали вони ще довго про щось шепотілися з дідом

Коли творчості немає то і життя нема

Якби свині крила вона й небо б зрила

Коли копають картоплю ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе в невідомі краї

Скупий якби міг то б два рази одно їв

Коли немає сили той світ немилий

Чи я відвага того й перемога

Коли я тривожуся долями вашими для мене світлішим стає видно Круг

Я люблю щоб сонце гріло

Народ сам скує собі долю аби тільки не заважали

Він знав куди варка прати ходила

Перед тим як вечеряти Гнат вийшовши на ганок тонко засвістів

Раз буде своя збройна сила то ми повинні мати своїх командирів

День був душний незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу і скрились на траві

Все можуть зробити людські руки коли захочуть

Скільки не дивись на море воно ніколи не набридне

Не може при добрій той жить хто хоче злу й добру служить

Там де сяють верби з-за гори над водою гнуться явори

Буде сіяти з сумом вродить печаль

Коли на юр'їв день мороз то і під кущем овес

Що за літо зробить Мотря те за зиму і проживуть

Тепло було й вишні цвіли рясно

При світлій волі всі краї хороші всі води гідні відбивати небо усі Гаї подібні до едему

Мабуть батько ще більше посивів і мати ще дуже зігнулась

Гаї шумлять я слухаю

Місяць на небі зіроньки сяють

Струмки площі срібло тиші в Росії купається трава

У товаристві Влад усяк тому раді

Угли бджоли щебетало птаство

Нема без втрати перемоги без гори радості нема

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять

Вся природа радіє сонцю сміються поля дзвенять у повітрі бджоли птахи розпівалися в діброві

Вечір в срібний млі розтанув ніс спустилася на землю

Журиться і жайворон серпень літня пора промена

Поети йдуть за горизонт поезія зостається віч-на-віч за вічністю

Багряний вечір догорів і попіл падає на місто переливається намисто по наддніпрянських ліхтарів

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір

Я пам'ятаю йшла весна своїм походом смілим і по саду лилась вона квіток зеленим пивом

То шумів зелений листов вінку мінився злотом ряст весняний то золотим дощем лились пісні

Раптом зброя заблищала і гукнула військо хором ми готові йти до бою краще смерть ніж вічний сором

Добрий день жанни привітався зі свого почесного місця Аркадій Петрович що снилось

Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть

Наш ворог писав польський історик вміє витримувати татарські атаки звик зносити спрагу й голод спеку й мороз він невтомний у нападах

Крім того ми вже так запоморочені сказав суддя що ще не з'ясували а чи були у неї втоми злочинні помічники

Я тобі марусенько цю книжку дарую сказав раптом Тарас і вірші на пам'ять про нашу першу зустріч

Улюблений вислів М.Рильського сім раз добре подумай про кого-небудь погано а за восьмий зроби йому хороше

Садок вишневий коло хати хрущі над вишнями гудуть плугатарі з плугами йдуть ці поетичні рядки Тараса Шевченка хвилюють своєї простотою ліризмом і пронизливим сумом за Україну

Лише праця підкреслює Іван Франко світ таким як є зробила

Давно стали крилатими Шевченкові слова і чужому научайтесь і свого не цурайтесь

Олесь Гончар писав про Івана Котляревського що він невіддільний від свого народу і від того ґрунту що живив його творчість