Мовознавство 3 рівень

Шлях дослідження від часткового до загального

Метод дослідження, що ґрунтується на узагальненні часткових фактів.

Аналіз деталей для створення загального висновку

Метод розкриття деталей через основну ідею.

Маємо щось загальне і від загального до часткового.

 Використання загальних принципів для пояснення окремих фактів.

 Процес пізнання через аналіз і синтез.

 Інтелектуальна діяльність для вирішення завдань.

Узагальнене й абстрактне відображення мозком людини явищ дійсності в поняттях, судженнях й умовиводах.

Зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування сусідніх звуків.

Зміна вимови під впливом сусідніх звуків.

Пристосування артикуляції для полегшення вимови.

Структура мовних засобів, що формує її функціонування.

Це сукупність взаємоповʼязаних і взаємозумовлених елементів.

 Порядок і зв’язок елементів мови.

Спосіб організації системи, її внутрішня будова.

Спосіб організації мовної системи.

Взаємозв’язок мовних одиниць.

 Вивчення мови у статичному зрізі, без врахування часових змін.

Стан мови в певний момент її розвитку, в певну епоху; вивчення мови в цьому стані (в абстракції від часового чинника)

Аналіз мови в конкретний історичний момент.

Історичний розвиток мови; дослідження мови в часі, в її історичному розвитку

 Дослідження мови в контексті її еволюції.

 Розгляд мовних змін у часовому вимірі.

Підготовка органів мовлення до вимови звука.

Початковий рух органів мовлення, підготовка органів

мовлення до вимови звука.

Артикуляційна підготовка перед звуковим висловлюванням.

Максимальна напруженість артикуляції під час вимови звука.

Центральний момент мовленнєвого акту.

Положення органів мовлення в момент вимовляння

звуків.

Повернення органів мовлення у вихідне положення

Завершальна стадія артикуляції.

Зворотний рух мовних органів до початкового стану.

Артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах

слова або словосполучення.

 Вплив сусідніх звуків на вимову.

Гармонізація звуків для спрощення вимови.

Ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.

Зміна артикуляції голосних у слабкій позиції.

Зниження інтенсивності звука через відсутність наголосу.

Додавання звука перед голосним у початковій позиції.

Поява перед голосним який стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови.

Вставка звука для полегшення артикуляції.

Випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів.

Спрощення вимови через уникнення повторів.

Усунення зайвого складу у складному слові.

Вставка додаткового звука у середину слова.

Збагачення слова новими звуками для спрощення вимови.

Це фонетичне явище, коли

в слово додається один або більше звуків, яких спочатку там не було

Заміна місцями звуків для зручності вимови.

Взаємна перестановка звуків або складів у межах слова.

 Зміна порядку звуків у слові під час його еволюції.

Передача звучання мови за допомогою спеціальних символів.

Детальний спосіб

запису

Запис точної вимови звуків словами або знаками.

Буквена передача текстів і окремих слів, записаних однією графічною системою, засобами іншої графічної

системи

Переклад символів однієї мови літерами іншої.

Відтворення текстів між різними алфавітами.

Заміна в запозичених словах чужого звука своїм.

Заміна незвичних звуків у запозиченнях на місцеві аналоги.

Пристосування вимови іншомовних слів до норм рідної мови.

Вимова, яка відповідає прийнятим у мові нормам; розділ мовознавства, який встановлює систему вимовних норм.

Норми правильної вимови звуків і слів.

Встановлення системи правил усної мови.

Використання зображень для збереження інформації.

Відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків.

Заміна письмових знаків символічними малюнками.

 Письмо, де знаки передають ідеї або поняття.

Символічна система письма для позначення ідей.

Письмо графічними знаками, що позначають поняття.

Різновид письма в якому графічні знаки позначають звуки

Вид письма, в якому знаки позначають звуки.

Система письма для звукової передачі мови.

Теорія номінації у мові.

Наука, яка вивчає процеси найменування, її називають ще теорією номінації.

 Аналіз способів і мотивів створення назв.

Наука про значення слів, її ще називають лексичною семантикою.

Дослідження семантики лексики.

Вивчення зв’язку слів із їх значенням.

Дослідження історії формування слів.

Наука, яка досліджує походження слів; розділ мовознавства, який вивчає походження слів.

Вивчення змін значень і форм слів.

Наука про власні назви, яка складається з антропоніміки і топоніміки.

Вивчення антропонімів і топонімів.

Дослідження історії і семантики власних імен.

 Слово з багатозначністю залежно від контексту.

Наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних.

Різноманітність значень одного слова.

Перенесення значення одного слова на інше.

Перенесення значення слова на інше на основі подібності між явищами або предметами

Перенесення значення одного слова або виразу на інше на основі подібності.

Перенесення значення на основі суміжності.

Перенесення за суміжністю просторовою чи причинно-наслідковою.

Використання слова для позначення предмета, що має зв'язок із тим, що означає це слово.

Родо-видові відношення в лексико-семантичній системі.

Співвідношення загального поняття та його підкласів.

Зв'язок між гіперонімами (родовими поняттями) та гіпонімами (видовими поняттями).

Слова, що використовуються у професійній діяльності.

Специфічні терміни певної професії.

Слова, що їх уживають це люди, обʼєднані певною виробничою діяльністю.

Слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття

 Іншомовні запозичення для позначення чужоземних понять.

Слова, що передають колорит іноземних реалій.

Слова, що мають вузьке, специфічне вживання.

Слова, властиві розмовній мові

людей, пов'язаних певною

спільністю інтересів

Розмовна лексика людей, пов'язаних спільними інтересами або діяльністю.

Слова або вислови, які вживають замість заборонених слів.

Заміна табуйованих слів м'якшими.

Лексика, яка пом'якшує значення висловлюваного.

Сематичні неподільні одиниці мови, цілісне значення яких умотивовано значенням їх компонентів.

Сталі вислови, значення яких не випливає зі значення компонентів.

Вирази, які втратили пряме значення окремих слів.

Стійкі вирази, значення яких частково випливає з компонентів.

Сталі вислови, де загальне значення утворюється завдяки компонентам.

Сематично неподільні одиниці мови, цілісне значення яких умотивоване

значенням їх компонентів.

Поєднання слів, де один компонент зумовлює інший.

Звороти в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один з компонентів має звʼязане значення

Сталі вирази, значення яких залежить від контексту.

Стійкі за складом і вживанням сематично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням.

Сталі словосполучення зі вільним значенням слів.

Фрази, що зберігають цілісність складу, але подільність значень.