НАПИСАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ

поруч/з, з/поміж

із/під, на/вкруги

із/за, по/серед

з/над, з/перед 

по/за, на/в/коло

під/кінець, по/вздовж

по/серед, з/понад

на/зустріч, відповідно/до 

під/час, с/крізь

в/супереч, у/слід

на/прикінці, з/за

згідно/з, по/при

По-під хмарами линуть качки, чайки, журавлі.

Дорога в’юниться посеред степового безлюддя.

Біжать кудись обабіч дороги хвильки білогривої ковили.

З-поміж хмар виднілося пару вершин, покритих снігом.

То сонце прогляне з-за хмари, то знову насяде туман.

Довкола галявини стояв стіною старий зелений ліс.

У здовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини.

У блакить із-під стріхи ластівочка мила пурхнула-знялась.

З-над білих хат кучерявим пір’ям розсипався сивий дим.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Навколо лісу начебто завис густіший і темніший морок.

Те місто я бачив не раз у ві сні – грайливе, солоне, ігристе.

Удивляєшся поміж кущів – сумують вечірні сутінки.

По той бік затоки вигинається впродовж берега селище.

Сонце ненароком якось виглянуло з за краю землі.

Дощ зовсім перестав, понад землею розіслалася прохолода.

З-понад дерев, що за хатою, насувалася грозова хмара.

По біля лісу, на околиці села, стоїть хатина, укрита осокою.

Ліворуч від дороги, побіля села, журавлиними ключами стояли копи.

То, значить, задля тебе нема тепер неволі?

По-близу річки, на якій скресає крига, завжди холодніше.

Там, де Ятрань круто в’ється, із-під берега б’є вода.

Край берега, у затишку, прив’язані човни.

Легенький вітерець підхопив кропив’янку й поніс у напрямку лісу.

Попри негоду жнива закінчилися вчасно.

Літечко тихо з полiв зайшло в село, постояло побiля кожного тину.

По серед болота є плесо, ніби настояне на чорному камені.

Вiтерець увивався навколо трави, будив її та отих лiнивих метеликiв.

На озеречку по-верх льоду повиходила зеленкувато-блакитна вода.

На високих обочинах, поруч із липами, повиростали вікові дуби.

Унаслідок спеки на трояндах з’явилися кліщі.

На щастя, злива вже вщухала, а крізь хмари пробивалося сонце.

Поверх трави гарячий вітер гуляє, а сонце розсіває своє проміння.

Не подалік хати росла велика старезна груша.

А десь попід хмарами стереже степ самотній жайворонок.

Темні хмари шматками виривалися з-за гори й крали з неба ясні зорі.