«Німеччина та Італія в 1815-1847 рр.»

за своїм державним устроєм була абсолютною монархією з необмеженою владою імператора.

 вона була однонаціональною країною

 вона перетворилася на республіку після утворення Митного союзу

  територія була розділена між сусідніми державами

1815-1847 рр. стали періодом формування передумов для об’єднання країни

Сейм Німецького союзу збирався в Берліні

До створеного Німецького союзу входили Австрія та Пруссія 

Кожна з держав німецького союзу мала свого монарха, уряд, армію, митні тарифи, грошову й судову системи.

Сейм Німецького союзу збирався у Франкфурті-на-Майні, 

Держави Німецького союзу мали одного правителя ,спільний уряд,армію,митні тарифи, грошову і судову системи

1815 р.

1824 р.

1834 р.

Росію

Австрію

Німеччину

Прусію

імператор Австрії

міністр закордонних справ Австрії

імператор Німеччини

був міністром закордонних справ і фактичним главою уряду в 1809-1821 рр. та канцлером у 1821-1848

він першим розкрив взаємозв’язок між розвитком економіки й національним об’єднанням Німеччини.

його зовнішня політика сприяла поверненню Австрії до складу великих держав. 

намагався засобами політичної реакції зберегти панування над неавстрійськими народами імперії

пропагував ідею об’єднання німецьких держав

намагався надати неавстрійськими народами імперії автономію у складі імперії

він ввів у тогочасну європейську дипломатію терміни «політика рівноваги у Європі», «політика союзів», «політика європейської безпеки». 

решенням Віденського конгресу територію держави переділили на вісім королівств і герцогств, а в північно-східній частині утворили Ломбардо-Венеціанське королівство, що входило до складу Австрійської імперії. 

Італія після Віденського конгресу здобула незалежність і розвивалася самостійно

У 1818 р. в Ломбардії граф Федеріко Конфалоньєрі очолив таємне товариство «Італійська федерація». Метою організації було звільнення від австрійського панування, здобуття незалежності й створення конституційної монархії в Північній Італії.

Період від кінця XVIII ст. до 1870 р. в італійській історії називають «епохою Рісорджименто» (Відродження).

За рівнем економічного розвитку Італія суттєво поступалася Великій Британії, Франції і навіть Пруссії. 

За рівнем економічного розвитку Італія знаходилася на одному рівні з розуитку з провідними державами світу.

Розвиток сільського господарства відбувався дуже швидкими темпами . Селяни мали достатньо землі,промисловий переворот відбувався активно , впроваджувалося житлове будівництво ,розвивалася промисловість .

період розгортання національно-визвольного руху й боротьби за відродження італійської державності.

члени таємної політичної організації, що існувала на початку XIX ст. в Італії й боролася проти чужоземного гноблення, за возз’єднання країни

адміністративно - територіальна одиниці Італії ,яка за рішенням Віденського конгресу знаходилася в підпорядкуванні Австрії

Джузеппе Гарібальді

Вінченцо Джоберт

Джузеппе Мадзіні