Однорідні члени речення. Складне речення

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

 Дорогі діти ставтеся, дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

З дерева видно далеко.

У народі кажуть Життя прожити - не поле перейти.

За допомогою книжок кажуть ми поповнюємо свої знання.

Мати перша навчила мене любити роси любисток м'яту й калину (М.Стельмах).

Сині очі волошок у полі задивилися в душу мені (Є.Гуцало).

Ти зозуленько сива нас розвеселила (Нар.творчість).

На морозі явори поснули хуртовини віють над полями (Л.Дмитерко)

Велика галявина поросла лісовим зіллям - папороттю, конвалією, деревієм.

Ніхто не запізнився: ні дорослі, ні малі.

Пагорби, трави, кущики: усе оповине туманом.

Дівчина несла книжки й зошити (О.Донченко).

Дощ січе воду, камінь (В. Винниченко).

Пахне лісовий бузок, гіацинти, нарциси (Б. Харчук).

Голуб рвучко смикав головою (Д. Смілянський).

Іноді під черевичками дівчинки стиха хрускає суха гіллячка або жолудь. (О. Донченко).

Буря реве й стогне на всі голоси ( О. Донченко).

У тій воді пливла солома й трісочки (В. Винниченко).

Хлопчики починають од щастя кричати (В. Винниченко).

Спить ліс і очерет (Леся Українка).

В лісі чувся тупіт і тріск сушняку ( Я. Зазека).

Павутиння обснувало тополі, верби, стіжки, тини (І. Нечуй-Левицький).

Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля (О. Довженко).

 стосуються одного і того самого слова в реченні

відповідають на одне і те саме питання

виступають одним і тим самим членом

залежні одне від одного

..жувати, бе…барвний, ..молочений;  

..тягнення, ..вернутися, ро..почати;  

..чесати, ..гризти, ..хвилюваний;

 ро..кроїти, ..підлоба, бе..прав’я.

сонця

земля

люди

не можуть

Сонно хлюпала річка.

Минуле переплітається з сьогоднішнім.

 Яскраві зорі виткнулися на ясному небі.

Світлиця сяяла чистотою.

Спортивний інвентар вони підготували заздалегідь.

Любіть Україну всім серцем своїм.

Город ми скопали восени.

Весною повертаються із теплих країв пташки.

Стара черемха заздро поглядала на молоду вишню.

Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот.

Він правді дивився у вічі але насолоджуватись не боявсь.

Сонечко обливало землю своїм світлом й цілувало промінням.

Сонце спускалося до обрію і вся вулиця палала ясним вогнем.

Сонце вже звернуло з обіду й хилиться на захід.

 Сонце підбилося вгору в тумані мигтіло останнє проміння..

З добра й любові приходить щастя на возі.

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг а високо в небі літає самотній шуліка.

Струмок дзюрчить і роса блищить і вогнище палає і ліс гілками верховіть у небесах витає.

Вітер з моря море розгойдав хвилями здійнялися простори.

Сонце спускалося до обрію і вся вулиця палала ясним вогнем.

…весна вже настала?

Кожен…мріяти про велике.

…орел здійнятися вище хмар?