Односкладні речення

Не люблю осінньої ночі

Я йшов все далі й далі в глибину лісів.

Темна ніч озвалася громом гучним

Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх.

Тихо в садку, тихо в місті. бо пізня година.

Смеркалося... огонь огнем кругом запалало.

За правду, браття, єднаймось щиро.

Боїшся вовка - не йди до лісу.

Там ціле підземне місто спорудили.

І смеркає, і світає, день божий минає.

Осінь. і така тиха, і така ласкава.

Можна вибрать друга і по духу брата.

Мало прожити життя - треба життя зрозуміти.

Потемніло, завітрило, закрутила курява..

Не хвались, ідучи на торг, а хвались, ідучи з торгу.

Тепло мені і спокійно.

Субота. Вечір. Череда остання скотилась з зеленого узгір'я.

У хаті було чисто та гарно, як у квітнику.

Від добра добра не шукають.

Удосвіта встанеш - більше діла зробиш.

За що, не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм.

Надворі вже зовсім смеркло.

Полудне. Спека. Тиша. Спокій.

Я те містечко пішки обходив

Залило водою луки, залило.

Внизу зелені гори, ліси похнюплені у сні.

Весна і квітень. Сонце і дорога.

У хаті стає темно й тихо.

узагальнено-особовими

неозначено-особовими

означено-особовими

безособовими

У якому головний член - іменник у називному відмінку - стверджує існування предметів або явищ у реальній дійсності

у якому головний член - дієслово 1 або 2 особи однини чи множини - указує на дію, виконувану певною особою

у якому виконувач дії сприймається неозначено

у якому діюча особа мислиться узагальнено

називне

безособове

означено-особове

неозначено-особове

називне

безособове

означено-особове

неозначено-особове

Чесне діло роби сміло.

Польовою стежкою з дальніх доріг іду в село й радію сподіваній зустрічі.

Вітер. Осінь глибока.

А ось ліси, покриті димом.