ОНП 20питань

1. Природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності вивчає:

Основне завдання наукового пізнання-це відкриття:

. Фрагмент (частина) будь-якої реальності (природної, соціальної, суб’єктивної, розумової, душевної та ін.), який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на який спрямована пізнавальна активність-це:

. Провідний елемент наукового простору, впорядкована в просторі й часі знаково-символічна система вираження пізнавальної діяльності людини-це:

Поняття науки містить три складові:

Виокремлюють два типи класифікації знання:

Започаткований французьким філософом О. Контом, філософський напрям, що об`єднав ті течії, школи, концепції, які у розв`язанні філософських проблем надавали перевагу не абстрактно-метафізичним підходам, а науковим засобам або «позитивному» знанню-це:

Науку кінця ХХ – початку ХХІ ст. називають:

Назвіть хронологічні рамки періоду розвитку некласичної філософії:

. Синергетика як теорія, досліджує системи складні, а саме:

Аксіологія-це теорія:

Форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтоване і в основному доведене вираження основного змісту теорії-це:

Форма і засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена-це:

Логічно-системний опис властивостей, відносин і законів певної множини ідеальних об'єктів-це:

Система достовірного, об’єктивного, доведеного, перевіреного практикою, знання сутнісних характеристик певного фрагменту реальності-це:

Форма наукового пізнання, яка відображає зв'язки і закономірності дійсності та спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність та суб'єктивну мету її перетворення-це:

. Узагальнений опис даних спостереження та експерименту у вигляді безлічі фактів і феноменологічних законів-це:

. Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого:

Міждисциплінарна концепція самоорганізації складних систем у процесі їх еволюції-це:

Сукупність конкретно-історичних когнітивних і ціннісних засобів пізнання, що визнані науковим співтовариством і забезпечують реалізацію наукової діяльності-це: