Опитування для батьків "Адаптація учнів 5-х класів до умов навчання в основній школі"

Пристосування до нового.

Знайомство з новим.

Відторгнення нового.

Безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі.

Прояв батьками інтересу до шкільного життя дитини.

Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.

Використання фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

Абсолютно всі шкільні проблеми дитина має вирішувати сама, без втручання батьків, для досягнення самостійності.

Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів.

На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами.

У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. 

У п’ятому класі дитина втрачає інтерес до навчання через постійне спілкування з однолітками.

Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру.

Небажання вчитися.

Надихати дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Регулярно спілкуватися з учителями.

Допомагайте дитині виконувати домашнє завдання, але не робіть його самі.

Поєднуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Якщо нема причин для занепокоєнь - консультація з вчителем зовсім не потрібна.

Не "влазити" в стосунки дитини з однокласниками (немає необхідності навіть знайомитись із ними).

З′ясовувати що любить дитини і встановлювати зв′язок між її вподобаннями та предметами, що вивчають у школі.

Немає необхідності підтримувати спокійну атмосферу вдома, адже це ніяк не стосується навчальної діяльності дитини.

Замість регулярних розмов про школу, надавати можливість дитині більше часу проводити за комп′ютером.

Слабка навчальна підготовка в початкових класах.

Несформованість вміння аналізувати та синтезувати.

Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, змусити себе до начання.

Висока комунікативність дитини.

Звернутись до класного керівника чи шкільного психолога і обговорити це питання.

Перевести дитину до іншої школи.

Не звертати уваги. Все мине само собою.

Панічний страх невдачі.

Об’єктивні труднощі.

Бажання привернути до себе увагу.

Хвороба дитини.

Характер дитини.

Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання.

Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. 

Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення».

У батьках діти мають бачити диктаторів, а не друзів та порадників.

Не віднімай чужого, а своїм ділися.

Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.

Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

Через оцінки не плач, будь гордим.

Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.

Бити потрібно першим.

Ти кращій за свіх. Всі інші тебе не варті!

Покараю за те, що не виконує моє прохання розповісти.

Не буду випитувати. Це її особисті справи.

Допоможу заспокоїтись, поспівчуваю. Поясню, що я на її боці і спробуємо разом розібратися в ситуації.