Пантелеймон Куліш, зно

«Написати рідною мовою історичний роман, дотримуючись суворих правил форми, властивої цьому різновиду епосу" - таке завдання поставив перед собою

«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська», — це портрет

Історичні події, що відбулися під Ніжином, покладені в основу твору

Павло Тетеря, Іван Брюховецький і Яким Сомко є персонажами твору

«По одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду – старий козарлюга» – сказано про персонажа

»Дух нашого плем'я, дух людськості, дух богочоловічності виявив себе поважними і праведними художніми образами, як-от Катеринині батько і мати в Шевченка, як-от Кирило Тур і Божий чоловік у мене...", - писав

Дай Боже, щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву!», - заявляє герой твору

Доба Руїни є історичним тлом твору

Підзаголовок «Хроніка 1663 року» має твір

Правильним твердженням щодо твору «Чорна рада» є

Козацький літопис Самовидця став одним із джерел для написання твору, другим джерелом для якого був

«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника», – сказано про

Наказний гетьман, вірний послідовник політики Богдана Хмельницького, шляхетний, мужній – так можна схарактеризувати

Багатогранний образ козацької України 1663 року змальовано у творі оснований на

Се молоде ... Пішло по батькові, як орля по орлові. Враг мене візьме, коли я не догадуюсь, який заряд імчить так швидко сю кулю!»; «…як … рубається; тим-то й не хочу у такому разі показати йому свою спину. Поглянь, поглянь, як махає шаблею! Мов запрошує добрих приятелів у гості. Нехай я буду казна-що, а не запорожець, коли сьогодні в нас один не достане лицарської слави, а другий лицарської смерті!»; описано:

… був тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами. Описаний:

був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав – він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було, мов позичене

Звався … або ж сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі ,а ходив без проводиря; у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж він робив із тими грішми? Викупляв невольників із неволі. Іще ж до того знав він лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над недужим, а може, і своїми піснями; бо в його пісня лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє-то за все поважали його козаки ,як батька; і хось би, здається, попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невольника, то й ту б йому оддав усякий. Описаний:

 «…щоб обидва береги Дніпровії приклонились під одну булаву!» (наслідування ідей Б.Хмельницького);

фраза:

Описаний епізод з життя: «…Сомко піймав Його з ножем коло свого ліжка. Да ото й судили його військовою радою і присудили усікнути голову. Воно б же й сталось так, панове, да Сомко видумав Йому гіршу кару: звелів посадити верхи на свиню да й провезти по всьому Гадячу»;

«Запорожжя споконвіку було серцем українським, на Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались», — пише автор твору