Павло Тичина. Лірика

Київській

Житомирській

Полтавській

Чернігівській

дитячим письменником

священиком

сталеваром

військовим

до музики та співу

до малювання

до театру

до танцю

"З журбою радість обнялася"

"Соняшні кларнети"

"Не бував ти у наших краях"

"Гаї шумлять"

болгарської

німецької

вірменської

турецької

Дніпра

Дону

Десни

Дністра

пейзажної

громадянської

інтимної

філософської

Струмок серед гаю як стрічечка,

На квітці метелик мов свічечка.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Там же небо - бдакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

Милуюся-дивуюся,

Чому душі моїй так весело.

епітет

порівняння

персоніфікацію

метафору

епітет

порівняння

персоніфікацію

метафору

той, хто робить гарні вчинки

історична постать

персонаж любовних романів

образ оповідача, який у ліричному творі висловлює свої душевні переживання

туга за Батьківщиною

замилування красою рідного краю

ненависть до ворогів

хвилювання про долю свого народу