Перевірка домашнього завдання за темою Китай.

На початку ХХ ст. китайське суспільство вимагало змін. Виразником цих прагнень стала Національно-народна партія (Гоміндан).

Після смерті президента Юань Шихая в 1916 р. влада перейшла до місцевих військових угруповань («мілітаристів»), які не підкорялися центральному уряду. Китай об'єднався для боротьби із за власну незалежність. 

На початку ХХ ст. Китай залишався поділеним між великими державами — Англією, Францією, Японією та США.

4 травня 1919 р. студенти Пекіна розпочали антиімперіалістичну національно-визвольну боротьбу проти рішення про передачу Шаньдунського півострова Японії.

У 1945 р. було створено Комуністичну партію Китаю (КПК), яка вбачала

в революції єдиний засіб відродження країни.

У 1921 р. Червона армія радянської Росії оволоділа територією Зовнішньої Монголії. Тут було проголошено Монгольську Народну Республіку. Спалахнув конфлікт із Китаєм, який вважав цю територію своєю.

«Рух 30 травня» започаткував національну революцію. Метою революції було скасування суверенітету Китаю, підкорення мілітаристським угрупованням та проведення буржуазних перетворень для модернізації Китаю.

Головнокомандувачем армії Гомін дану став Чан Кайші. У жовтні—грудні 1925 р. війська під його керівництвом оволоділи провінцією Гуандун.

У 1931 р. КПК очолив Мао Цзедун, який усунув від керівництва пекінських інтелектуалів. 

Під командуванням Мао Цзедуна у 1943—1945 рр. тисячна професійна армія здійснила «Великий марш»

До 1939 р. весь Східний Китай окупувала Японія.