Перевірка якості знань

місяць виглядає, ніжне сонечко, міцні руки;

золота сережка, летять години, гострий розум;

ласкава мама, ласкаве сонечко, тепла ковдра

крила мрії, залізна воля, залізні кайдани

старий зошит – молодий зошит, важко працювати – легко працювати, працювати вранці – працювати ввечері

тиха погода – вітряна погода, глибока річка – мілка річка, щира людина – лицемірна людина

глибока думка – мілка думка, черства людина – чуйна людина; старий дуб – новий дуб

префікс і суфікс

суфікс і корінь

суфікс і закінчення

префікс і корінь

швидко, кріт, мрійник, знання

терен, ожеледь, перелісок, зайчик

путь, мудрість, степ, праворуч

степ, повість, стіл, поні

а, і, н

а, о, у

і, п, о

у, и, й

юний, сюжет, Юрій

юність, матір’ю, бюджет

ювілей, рюкзак, помию

під’юджувати, Юля, в’юнець

б, п, в, м, ф

д, т, з, с, ц, л, н

к, п, т, ф, х

а, б, в, г, д

умиєт..ся, біл..ший, брин..чати

вуз..кий, сніжинон..ці, мен..ше

їдал..ня, русал..чин, голівон..ці

річен..ці, камін..чик, зган..бити

осін...ій

клітин..ий

кам’ян..ий

ураган..ий

біля школи

сонячний день

квіти і трави

ранок розпочався

означення

обставина

додаток

присудок

усі члени речення, крім головних

члени речення, що становлять граматичну основу

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

слова, що називають того, до кого звертаються

тире

двокрапку

лапки

однорідними членами речення

звертаннями

вставними слова

другорядними членами речення

У кімнаті здається нікого не було.

Я на жаль ніколи не був у тайзі.

Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

На жаль ми так і не вибралися на море.

Дай мені крила Україно!

Горнусь до тебе Україно!

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу.

Розпрягайте хлопці коні та лягайте спочивать.

почуття радості

упевненість

невпевненість

почуття жалю

Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому пожить.

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани.

Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина.

Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорi.

Земля гуде, i ридають дерева.

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.

Сiї гори стоять одвiку, i стоятимуть довiку.

Я люблю зиму сказала дiвчинка бо всiчнi в мене день народження.

Недаремно каже прислів’я Мала крапля лупає скелю.

Я запитав Батьку, що таке людська байдужість.

Тарас заплескав у долоні А он наша хата! А он наша хата!

слово, що вживається жителями певної території

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб

чиясь мова, передана від імені автора у формі складного речення

слова, які називають того, до кого звергаємось із мовленням

вставними словами

реплікою

ремаркою

прямою мовою

… i пригинав до землi дерева

… i здiймав на дорозi куряву

… i починав накрапати дощ

… i розганяв чорнi хмари

алфавіт

випадок

помилка

мабуть

завжди