Підсумкова ДР за І семестр з української мови ( сімейне навчання)

1. Прочитай уважно текст.

КВІТИ З ПЕТРИКІВКИ

-                Тату, - попросила Катруся, - розкажи про щось чарівне. Але про таке, що ти його бачив сам.

-                Гаразд, - мовив тато. – Чарівне мені справді траплялося.

І він розповів ось про що.

-                Одного разу я їхав степом за Дніпром. А був то зимовий день, степ лежав порожній і безсніжний, у ньому ставало сумно й холодно. І раптом я в’їхав у село, повнісіньке квітів! Саме так: квіти цвіли серед зими точнісінько як улітку.

-                Знаю! – вигукнула Маруся. – Взимку квіти ростуть в оранжереях*. Тільки вони не чарівні.

-                Атож, - погодився тато. – Квіти ростуть в оранжереях, але ці позацвітали на стінах і на тарелях, на скриньках, на шовкових хустинках, на дитячих колисках, на чайниках із чаєм. А було це в селі, що зветься Петриківка, і лежить воно в українському степу.

-                Знаю! – вигукнула Маруся. – Петриківка – у Дніпропетровській області, а квіти – мальовані, вони називаються народний розпис.

-                Правильно, - мовив тато.

-                Але, тату, - допитувалася Катруся, - звідки взялися ті квіти на ім’я народний розпис? Самі виросли чи як?

-                Вони також прийшли з давніх часів. Колись по всій України малювали на печах і стінах квіти, півнів, голубів. І в Петриківці малювали, бо то було село козацьке, у ньому жили горді й гарні люди. І любили вони також усе гарне.

Фарби тоді робили з лушпиння цибулі, з буряку, чорної шовковиці, навіть з бур’яну. Малювала кожна господиня, а найкраще - Тетяна Пата.

Згодом тут збудували фабрику, і відтоді петриківці малюють свої квіти для всієї України… Та це ще не все. Професійні художники вчаться в народного розпису малювати по-українськи. Бо троянда чи калина скрізь ростуть однакові, але так, як у Петриківці, їх не малюють більше ніде в світі.

-                У Петриківці малюють усе, що гарне, - оповідав тато далі. – А гарне все, на що не глянь. Отож на малюнках – квіти з саду і городу: чорнобривці, мальви, айстри, соняхи, бо їх багато у степу. А ще – дивовижна квітка кучерявка, яка росте в казках. А ще виноград, полунички й неодмінно – калина. Малюють дрібненьке листя і траву – їх називають «папороть». Малюють зозуль і півнів серед квітів, а часом і козаків з дівчатами, і коників, і воликів, і все-все.

Петриківці мають свої малярські таємниці. У фарбу вони додають курячий жовток. Калину малюють просто пальцем. У хід ідуть і дерев’яний кінчик пензлика, і зрізана рогозина – щоб наводити прожилки на листі. А пензлики не купують у крамниці, а роблять їх самі з котячої шерсті. Через те кажуть, ніби в Петриківці всі коти безхвості. Але це неправда. Я сам бачив, що вони з хвостами, а от голови тримають трохи вище, бо навіть вони пишаються чудовими петриківськими квітами! (416 слів)

За Зіркою Мензатюк

*Оранжерея – засклене приміщення для вирощування або перезимівлі рослин у закритому ґрунті.

Зазнач, до якого жару належить цей твір.

Обери головну думку твору

Познач, які малярські секрети мають петриківці.

З чого робили фарби у давні часи ?

Де розташоване село Петриківка?

Чому здивувався тато Катрусі, коли одного разу у зимовий день в'їхав у село Петриківка?

Вибери закінчення, яке матимуть іменники Україна, мальва, квітка в орудному відмінку.

Познач рядок, у якому в усіх словах звуків більше, ніж букв.

Обери рядок, в якому подані слова є синонімами.

Прочитай речення. Познач слово, що в дужках, у правильній форма.

Через те говорять жартома, ніби в ( Петриківка) всі коти безхвості.

Познач рядок, у якому всі слова є іменниками в Давальному відмінку.

Познач рядок, у якому всі слова є прикметниками жіночого роду в Родовому відмінку.