Підсумкова контрольна робота з української мови

змінна самостійна частина мови;

незмінна самостійна частина мови;

незмінна службова частина мови;

не є частиною мови;

по/ряд, за/для, о/крім, тому/що, з/поміж;

із/за, під/час, по/серед, по/при, з/середини;

на/вкруг, по/переду, по/руч, по/заду, не/залежно/від;

з/метою, через/те/що, край/столу, у/зв’язку/з, згідно/з;

Я люблю свій рідний край.

Пісне, серця мого не край!

Посадила край дороги тополю.

Мій край — земля моїх предків.

частка;

сполучник;

прийменник;

вигук.  

прості, складні, складені;

сурядності та підрядності;

заперечні та формотворчі;

самостійні і службові;

б, ані, і, в, на;

чи, не, хай, мовляв, з-понад:

хіба, невже, лишень, справді, чи;

мовби, ніби, із-за, що, тільки.

 будь/кого, не/писав, ні/що;

казна/як, як/то, як/небудь;

що/небудь, сказав/би, хай/живе;

нехай/іде, ти/ж, таки/взяли.

наука про філологію;

наука про частини мови;

наука про синтаксичні одиниці

наука про частини слова

 Влітку з-за кучугур сходило веселе сонце.

 Осінній дощ навіває спогади про літо.

 У дворі бабусі було повно квітів, біля хати притулівся кущ калини.

Косарі вийшли в поля, ледве засіявся ранок.

близько, з-поміж, поверх

понад, попри, до

  через, задля, назустріч

про, із-за, коло

вживається для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення

виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні і реченні

надає окремим словам, словосполученням і реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення деяких граматичних форм та нових слів

(будь) які, (хтозна) що, тому (то)

(казна) чим, (де) хто, усе (таки)

 хто (небудь), (бозна) чиї, (аби) які

 що (небудь), (ні) кого, (аби) чим