Підсумкова контрольна робота за ІІ семестр для учнів 7 класу, які перебувають на сімейній (домашній) формі здобуття освіти

Я діток своїх навчу любити тебе, Україно!

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю.

На сонці ясени горять, спадають ягоди з шовковиць.

Розквітли яблуні в садах, цвітуть каштани в парку, в ранкове небо зринув птах, крилом торкнувсь об хмарку.

Ходить літо берегами в ширмі яворів, і замовкнув над полями журавлиний спів.

Побачили (не)зарослі чагарником береги.

Притягли (не)прив'язаний звечора човен.

На столі лежала (не)надіслана маленька листівка.  

Занесли до хліва (не)висушене вчасно сіно.

аби/хто, з будь/якого, де/котрим, хтозна/у/скількох;

у будь/чиїх, казна/з/якого, де/чим, аби/кого;

казна/хто, у кого/небудь, з будь/яким, у де/чому;

кого/сь, аби/якими, де/кому, аби/чий. 

боятися, молоти

клеїти, кликати

возити, в’язати

сидіти, читати

хотіти, боротися

Парки й сквери, поринувши в глибоку задуму були несказанно прекрасними.

Ялинки, одягнувши білосніжне вбрання, стояли зачаровані.  

 Поля, укрившись, білою пухнастою ковдрою міцно спали.

Дерева, стояли в снігу настовбурчившись замерзлими гілочками.

час/від/часу, ледве/ледве, хтозна/коли;

часто/густо, по/київськи, пліч/о/пліч;

видимо/невидимо, аби/куди, якось/то;

де/не/де, що/вечора, будь/куди.

 іменником

прийменником

прислівником

займенником

Україна – край калини в полі, верби при річках та лелек у високості. 

Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну тополю збудить трактор край 

села.       

Не край мого серця, воно й так болить.

Вони боронилися й перемагали, падали й уставали, обороняючи свій край.

Добре було у вересні та на початку жовтня.

Заглядає в шибу казка сивими очима.

За вікном у абрикосовому саду щось кричала хазяйка подвір’я.   

У двері хтось легенько постукав.

Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю.  

 Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми.

На гору підніматися не легко, зате з гори краще.

Оксана думала, що вже давно стемніло.

Відповідно до, щодо, за-для 

У продовж, зпід, наприкінці

Поміж, з-за, за винятком

Попри, на перекір, з-поза

О земле моя, нема рідніш за тебе.

Не будіть мене, будь ласка, ліси шелестливі.

На жаль, погода зовсім зіпсувалась.

Ой, Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий.

О юність, ти наша надія, майбутнє належить тобі.