ПІДСУМКОВЕ ТЕСТУВАННЯ з теми "Стилі і напрями мистецтва" Тематичний блок 1

 (З фр. avant — попереду і grande — охорона), або авангардизм — узагальнена назва найрадикальніших явищ модернізму у світовому, насамперед європейському, мистецтві, що виникли на межі ХІХ-ХХ ст. По-різному виявився в образотворчому мистецтві, музиці, хореографії. Термін не має однозначного тлумачення.

Надмірне перебільшення або применшення зображуваного. 

Процес швидкого зростання старих і поява нових міст.

(З фр. moderne — новітній, сучасний) — стиль, який виявився переважно 

в архітектурі, образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві наприкінці 

XIX — на початку XX ст. і поступово завершив своє існування з початком Першої 

світової війни; мав різні назви в різних країнах.

(Буквально — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — су­

купність пов’язаних між собою стилів і напрямів у мистецтві, що виникли напри­

кінці XIX — на початку XX ст. і набули особливого розвитку після Першої світової 

війни.

(Від грец. poly — багато і стиль) — зумисне поєднання в 

одному творі несумісних, або надзвичайно відмінних, різнорідних стилістичних 

елементів.

(Від фр. — «нове мистецтво») — назва стилю модерн у Бельгії 

та Франції (за назвою магазину-салону, що відкрив у Парижі Семюел Бінг). 

(З нім. — вихід, віддалення), або сецесія — назви стилю мо­

дерн в Австро-Угорщині, а також у Західній Україні. Походять від назви творчого 

об’єднання художників, архітекторів, дизайнерів.

(З нім. — «молодий стиль») — назва стилю модерн у Німеч­

чині, що походить від назви журналу, який пропагував нове мистецтво.

(З грец. — іносказання) — образ, у якому зображення має 

переносне значення, вираження ідеї у предметному образі.

(З грец. «потаємний», «прихований») — віра в існування надприродних 

сил і можливість спілкування з ними людини.

 (З грец. «знак») — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття 

або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. 

(Від грецьк. — знак, символ) — одна зі стильових течій мо­

дернізму. Символісти проголосили символ основою мистецької творчості. 

(Від грецьк. — одночасне відчуття) — художній прийом, 

що полягає в поєднанні різних асоціацій. Виникнення у людини одночасно від­

чуття не тільки в тому органі чуття, на який діє подразник, а й в іншому органі.

Метод живопису, заснований на розкладанні складного колірного 

тону на чисті кольори, які наносили на полотно окремими мазками. 

(фр. impression — враження) — стиль останньої третини XIX — 

поч. XX ст., представники якого прагнули природно й невимушено відобразити 

навколишній світ у його мінливості, передаючи свої враження.

(Фр. plein air — вільне повітря) — передача в картині змін кольору, зу­

мовленого дією сонячного світла під час роботи художника на відкритому повітрі. 

(Фр. postimpressionisme, лат. post— після, тобто після імпре­

сіонізму) — збірна назва кількох напрямів французького мистецтва кінця XIX ст.,

що виникли слідом за імпресіонізмом, зокрема неоімпресіонізм.

(фр. pointillisme — крапка) — живописна техніка — нанесення фарб 

на полотно у вигляді маленьких точок або квадратів, які під час сприйняття кар­

тини з певної відстані оптично зливаються.