Самостійна робота "Пісенна лірика" (ГР4)

усна народна творчість

лірика

прозаїчні твори

веснянки, щедрівки, колядки

рекрутські, жниварські, русальні

козацькі, чумацькі, рекрутські 

колискові, чумацькі, весільні

почуття закоханих людей

незвичайні пригоди казкових героїв

відтворюють настрої певної соціальної групи на фоні картин природи

відтворюють настрої певної соціальної групи,соціальні явища, думки та настрої, пов’язані з ними 

"Ой горе тій чайці" 

"Ой на горі та женці жнуть"

"Ой матінко-вишня"

"В суботу пізненько"

Богдан Хмельницький

Петро Дорошенко

Самійло Кішка

Петро Сагайдачний

не хотів йти у похід

загубив шаблю в бою

проміняв жінку на тютюн та люльку 

не співав разом з усіма

Так

Ні

художнє означення

прийом паралельного зображення явищ природи й емоцій, стану літературного героя через зіставлення

перебільшення

метафора

художній паралелізм

постійні епітети

життя чумаків у дорозі 

цікаві пригоди на чужині

невзаємне кохання

весілля чумаків

"Біля тополі" 

"Зродились ми з великої години"

"Стефанія" 

"Ой горе тій чайці"

"Ой у лузі червона калина похилилася"

"Квіти мінних зон" 

долю

річку

торгівлю

Солдат-новобранець

Робітник, який працює на приватного власника

Землевласник, заможна людина в селі

Тяжка праця людей на панів-землевласників.

Розвиток торгівлі й ремесла

Історія нашої країни

Лелека

Сокіл

Зозуля

календарно-обрядові пісні

наймитські пісні

чумацькі пісні

"Ой матінко-вишня"

"Ой горе тій чайці"

"Ой на орі та женці жнуть"

 «Зродились ми великої години…»

«Квіти мінних зон»

  «Ой у лузі червона калина…»

  «Журавлі»

А попереду Дорошенко

Веде своє Військо,

Веде Запорозьке

Породила та ще й положила в зеленій діброві,

Дала йому тонкий стан козацький, дала чорні брови.

«Вернися, Сагайдачний,

Візьми свою жінку,

Оддай мою люльку,

Ой тим же я чумакую,

Що так мені лучче жити:

На панщину не ходити

«Ох доле ж, моя доле,

Да чом ти не такая?

Ой пливи, моя ж доле, пливи за водою!

Ох а я за тобою.

На панщину не ходити,

Подушного не платити.

Їхали чумаки, весело співали,

Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі,

Що вивела чаєняток при битій дорозі.

Вона нами, козаками, турка не звоює,

Тільки нашим білим тілом орлів нагодує.

Бодай ви, чумаки, у Крим не сходили,

Що ви моїх дрібних діток в каші поварили!

Гей, хто в лісі, озовися! Да викрешем огню, Да потягнем люльки, Не журися!»

— Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі!

Верніть моїх чаєняток, вони ще маленькі!

То й не ворон кряче,

А то ж моя рідна ненька та й за мною плаче.

Та й гляну в провалля,

Чужим діткам життя гарне, а мені горювання.

Ой а я свою долю поб’ю-порубаю

Да в річку побросаю.

Мерехтить в очах

Безконечний шлях

Чуєш, брате мій,

Товаришу мій

Плавай, плавай, шабелино,

вчися плавати,

Ой хмариться, туманиться,

дрібні дощі йдуть.