ПКР Прислівник, службові частини мови

Рішуче, багато, щойно, тихо, далеко.

Гарно, красиво, корисно, весело, завзято.

Лукаво, мало, міцно, швидко, дбайливо.

Дорого, голосно, важко, просто, зручно.

По/перше, по/вашому, ні/куди, на/весні, на/зло.

Будь/як, по/братерськи, в/голос, з давніх/давен, на/певно.

Хтозна/де, коли/не/коли, на/бік, у/перше, на/вигляд.

По/нашому, де/не/де, віч/на/віч, часто/густо, казна/коли.

Праворуч, пліч-о-пліч, рік у рік, зверху, по-нашому.

По двоє, вдвічі, удвох, на щастя, по-друге.

Віч-на-віч, у стократ, заочі, абияк, ніколи.

Нашвидкуруч, коли-не-коли, безвісти, без жалю, старанно.

Удвох, два, вдвічі, вночі,вдень.

Вгору, вниз, низько, низенько, гора.

Наспіх, смішно, на сміх, наспід, верх.

Босоніж, мимоволі, насилу, давно, вранці.

На/відріз, в/п’яте, до/часно, спід/лоба, по/новому.

По/перше, з/вільна, до/купи,з/переляку, на/завжди.

Близько/близько, з-за/кордону,не/достатньо, не/треба,в/гору.

На/показ,на/пам’ять,в/друге,за/очі,з/малку.

Гума…о, актив…о, безуми…о, організова…о, со…о.

Відмі…о, стара…о, несказа…о, свяще…о, щоде…о.

Невгамов…о, впевне…о, відда…о, шале…о, радіс…о.

Багря…о, не поруш…о, невтом…о, безпереста…о, невпи…о.

Викопали навкруги фортеці, знайшов у портфелі, дощ і сніг;

Лунає навкруги, грався з ними, чуйний і уважний;

Вітер з півночі, помилився через неуважність, бачив коло лісу;

На початку століття, сидіти навпроти, згідно з наказом.

Щоб, немов, ніж, якби, раз.

Якщо, теж, також, бо, немовби

Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито.

Начебто, цебто, щоб, буцімто, але

Навіть, нехай, немов, попід;

Майже, не, невже, лише;

Посеред, а, хай, ні;

Атож, або, невже, щоб.

Із/за, з/під, з/попід, з/поміж, з/посеред;

З/поза, з/за, в/наслідок, по/при, не/зважаючи на;

За/для, за/ради, по/серед, по/руч, в/наслідок;

Незалежно/ від, згідно/з, під/час, відповідно/до, з/понад.

Ми зробимо перерву рівно на п’ять хвилин.  

Невже цей сніг розтане?   

У небі рівно ліг слід від далекого літака. 

Десь далеко чулися голоси. 

Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя (П. Панч).

Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли (М. Коцюбинський).

Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів (І. Франко).

Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя (А. Шиян).