Повість "Гуси-лебеді летять"

Своєю слабкістю головний герой уважав читання.

За чотири склянки гарбузового насіння в дядька Юхрима можна було виміняти "Пригоди Тома Соєра".

У реченні "Воно (насіння) мені здалося спочатку пекучим і важким, наче каміння" використано художній засіб – порівняння.

За взяте з вузликів гарбузове насіння та віддане бідному хлопчикові з Херсонщини мати Михайлика похвалила.

"Піп їх всі закриває, як невільників..." – так говорила Мар'яна про книжки. 

Мати просила у батька піти у найми, аби Михайлик міг навчатись.

Михайликів дідусь вишукано майстрував вироби із дерева й заліза. 

Коли випадав сніг, до школи Михайлика носили на руках. 

Ганна Іванівна – матір головного героя – часто розмовляла з природою. 

Михайлик хизувався дядьковими чоботами.

«Вона перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину…» – так автор говорить про бабусю.

У цитаті йдеться про дядька Себастьяна "...усю війну пройшов, не раз був поранений, а потім партизанив...Він же всякі папери приймає аж з самої Вінниці!"