Повторення

Україна – край мій рідний.

Україно, ти моя молитва.

Розцвітає і міцніє дорога моя Україна.

На добраніч, любі мої малята.

Ти мамо, не ображайся на мене.

Чую земле, твоє дихання, розумію твій тихий сум.

Сестрицю, Інно, чайко, дядьку, хлопче.

Королево, село, коромисло, Славо, Мирослав

Сергію, Марино, калина, осене.

Скажи мені, соколоньку, додомоньку доріжечку.

Учитеся, діти любі, читайте, гадайте.

Грай ти, Матвію, бо я не вмію.

слово, що називає того до кого звернене мовлення (наказ, прохання, спонукання).

предмет, що називає те, до чого ми звертаємося (наказ, прохання, спонукання).

слово чи словосполучення, що називає того, до кого звернене мовлення (наказ, прохання, спонукання).

поширені та словосполучення

поширені та непоширені

непоширені та окличні

комами

комами або крапкою

комами або знаком оклику

на початку та вкінці речення

в кінці речення та всередині

на початку, всередині та вкінці речення

 Тату, коли ми поїдемо на море?

 Я знаю, ти мій любий, ніколи мене не образиш.

Сьогодні, мабуть, піде дощ, мамо.

Україно! Ти для мене диво!

так

підмет

ні

другорядний член речення