ПОВТОРЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й ПОГЛИБЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. ПРЯМА МОВА. ДІАЛОГ

Багряне листя під ногами покірно й тепло шелестить.

Конюшина падає під ноги в тузі клонять голови червоні маки.

Кайдани        бряжчали болем озивалися в серці...

Сиджу на березі ріки дивлюсь вогким навколо зором.

Над степом сяє сонце і вітри літають там.

 Тихо, тихо вітер віє і з травою гомонить.

Ми хоч бідні але чесні.

Там шпак доспівує пісню всю душу виливає.

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення подумала Ярославна. .

Він пишався тим що був сином своєї країни. .

Чого зажурився мій любий козаче.

 От пан вийшов на ґанок і питає  «Чого вам, люди добрі?» 

«Хто це мене кликав?» ,

обізвався чоловічок 

Але цар ходив, пишався, він із зятем цілувався, похвалявся: «Недоступним став для всіх голосний і щирий сміх».

«Оце вже і втретє моя правда» – сказав радісно дядько.

«Гей, – подумав собі хитрий Лис.   Та це непогано, що вони мене бояться».

Багач каже бідному братові: «Поверни мені корову».

Повернувся брат до вірних слуг і промовив: «Настав час визволяти рідний край».

«Чого ви, тату, плачете?» – запитала дочка.

Зашепотіли збуджені листочки, заметушилась у траві комашня.

Вийшов з хати Юрко і побачив велику бурульку.

Ми працювали охоче, старанно.

Вір своїм очам, а не чужим речам.