Німеччина та Італія

В 50-60- хх роках ХІХ ст. німецькі князівства переживали період економічного стрімкого піднесення, країна посідала 3 місце за часткою у світовому промисловому виробництві після Великої Британії та США

Основними центрами промислового розвитку Німеччини були: Бірмінгем, Шеффілд (промислові райони металургії), Уельс ( центр вугільної промисловості), Ланкашир та Йоркшир (промислові райони бавовняної промсловості)

В 1843 році 18 німецьких князівств об'єдналися в Митний союз, учасники якого скасовували мито на товари, що сприяло їх економічному піднесенню, лідерство в середині союзу належало Австрії, яка претендувала на гегемонію серед усіх німецьких земель

1861 р.

1871 р.

1834 р.

1848 р.

Об'єднання німецьких земель в єдину державу відбувалося мирним шляхом в процесі реформ, адже політичні та промислово-фінансові кола німецьких князівств усвідомлювали необхідність об'єднання, щоб сприяти росту свого капіталу

Об'єднання німецьких земель в єдину державу відбувалося збройним шляхом в ході тривалих воєн та ворожого простояння Пруссії та Австрії, які обидві претендували на роль лідера в німецькому світі

Об'єднання німецьких земель в єдину державу стало наслідком революційних подій, що увійшли в історію під назвою "весна народів" 1848-1849 рр., що відображало відповідні суспільні настрої до конституційних перетворень та проголошенння демократичних прав і свобод

 "Боротьба класів"

 "Священний союз"

"Кров і залізо"

"Європеська рівновага"

реорганізація армії

соціальні перетворення

вирішення мовного питання

скасування майногового цензу під час виборів до парламенту

введення єдиної для всіх німецьких держав валюти - марки

Франція продовжувала підтримувати роздробленість Німеччини, оскільки не бажала утворення потужної держави біля своїх кордонів

Велика Британія була зацікавлена в об'єднанні Німеччині та її зміцненні, щоб протистояти в Європі лідерським амбіціям Франції та росіїйської імперії

Італійські лідери підтримували Пруссію та її курс - "малонімецький" шлях об'єднання Німеччини, ведучи боротьбу проти Австрії, яка окупувала деякі італійські території, такі як Ломбардія, Неаполь та Сардинія

Будучи лідерами та опонентами в німецькому світі, представляючи два окремих курси на об'єднання Німеччини (Австрія - "великонімецький шлях", Пруссія - "малонімецький"), Австрія та Прусія у війні проти Данії були союзниками, оскільки обидві прагнули контролювати всі німецькі землі

Російська імперія намагалася перешкодити планам Пруссії щодо об'єднання Німеччини в 2 пол. ХІХ ст., адже це загрожувало її інтересам в Європі

Австрія намагалися перешкодити планам Пруссії щодо об'єднання Німеччини, що призвело до Австро-Прусської війни 1866 р., яка призвела до послаблення позицій Австрії та претворення її на дуалістичну монархію - Австро-Угорську імперію

Данією

Австрією

Францією

росією

США

Поразка Австрії у війні проти Пруссії 1866 р. призвела до ліквідації Німецького союзу, що відкрило шлях до об'єднання Німеччини під прусським домінуванням

Втративши статус домінуючої сили в Німеччині, Австрійська імперія внаслідок війни з Пруссією, змушена була в 1867 році реформуватися в дуалістичну монархію, де угорський компонент отримав значну автономію

за Пражським мирним договором Австрія поступилася Венеціанською областю Італії, що сприяло в ході об'днання Італії

Після перемоги у війні з Австрією, Пруссія анексувала низку німецьких держав, які були її противниками у війні, зокрема Ганновер, Гессен-Кассель, Нассау, а також Франкфурт-на-Майні

Війна з Австрією остаточно закріпила лідерство Пруссії в об'єднанні Німеччини, що стало важливим кроком до створення єдиної німецької імперії у 1871 році після перемоги у франко-прусській війні

поразка революції "весна народів" 1848-1849 рр. на італійських землях викликала розчарування в багатьох італійських патріотів, що стояли на засадах радикально-революційної форми боротьби, та вплинули на їх усвідомлення необхідності союзу із поміркованитми ліберами та П'ємонтом у процесі обєднання Італії

італійські держави, зокрема П'ємонт, підтримуючи Францію, взяли участь у Кримській війні

Франція прагнула зменшити австрійський вплив на Апеннінському півострові, що сприяло б посиленню Франції, водночас Наполеон III не був зацікавлений у створенні сильної Італії як майбутнього конкурента, тому не підтримував створення повноцінної уніфікованої держави

Велика Британія підтримувала об'єднання Італії, що стало би противагою французькому впливу та австрійському домінуванню в Європі. Велика Британія була зацікавлена в економічному зростанні Італії, яке могло відкрити нові ринки для британських товарів і сприяти розвитку міжнародної торгівлі. Хоча Британія й підтримувала ідею об'єднання, вона не забувала про свої власні інтереси, зокрема про захист своїх колоній та торговельних шляхів. Лорд Г. Пальмерстон говорив: «У Британії немає вічних ворогів, у Британії немає вічних друзів. У Британії є лише вічні інтереси»

Військова кампанія Дж. Гарібальді для звільнення Сицилії та Півдня Італії

Переговори між Францією та Італією щодо участі італійських солдатів у Кримській війні

Походи проти Османської імперії

акція мирної ходи до Риму, що тривала 1000 днів

червоним

зеленим

синім

жовтим

коричневим

суперництво між Францією та Пруссією за панування в Центральній Європі

династична суперечка навколо іспанського престолу.

бажання Франції зміцнити режим Бісмарка

Громадянська війна у Франції

1815

1832

1867

1830

документ публічно-правового й політичного характеру

перший масовий робітничий руху Британії в 1830-1850-х роках

колективне клопотання, прохання, що подається громадянами або політичними об’єднаннями до вищих органів державної влади чи главі держави

назва профспілок у Великій Британії й ряді інших англомовних країн

Ліберальна партія 

Консервативна партія

Демократична партія

Республіканська партія

Соціалістична партія