Правопис прислівників та прислівникових сполук

коли/не/коли, ледве/ледве, казна/де, багато/багато

на/в/здогін, з/діда/прадіда, без/ладу, по/середині

по/маленьку, без/просипу, по/київськи, по/третє

без/ліку, сам/собою, повік/віки, такий/сякий

по/латині, по/дитячому, по/свійськи, хтозна/скільки

на/щастя, в/цілому, в/основному, уві/сні

ліво/руч, ні/коли, якось/то, в/ранці

не/далеко, босо/ніж, хіба/що, аби/де

ні/трохи, де/далі, хтозна/якого, все/таки

в/перше, у/тричі, де/коли, не/впинно

коли/не/коли, на/в/з/догін, по/маленьку, у/наслідок

ледве/ледве, врешті/решт, десь/не/десь, часто/густо

по/своєму, по/одинці, десь/інколи, ні/на/гріш

по/польськи, до/щенту, на/весні, до/речі

на/вхрест, в/основному, в/цілому, з/висока

на/вшпиньки, з/середини, за/панібрата, не/дорого

поза/торік, з/розгону, до/смаку

по/черзі, по/можливості, в/міру

на/сміх, при/вселюдно, під/час

на/дворі  морозяно

вийти на/гору

 на/гору пташки не долітають

В/середині щось дуже заболіло. В/середині завмерло, коли я вперше тебе зустрів.

Хлопці домовилися йти всі в/купі до міста. У/купі піску гралися діти.

Зауважую вам в/останнє. Вони постукали в/останнє вікно.

Ми чуємо це в/перше. Зайдемо в/перше село.

ліг на/бік - відкликав товариша на/бік

струмок збігає з/гори - зорі дивляться з/гори

пішов із горба до/низу - спукаюся до/низу

пліч-о-пліч, опівдні, дехто

нарешті, вранці, казна-що

збоку, завглибшки, ніколи

З/верху гори відкривається чудовий краєвид.

Удосвіта дві хмароньки зустрілися в/горі.

Осінь — це життя, що гомонить по/своєму.

На/дворі повітря було особливо чисте, бадьоре.

Піднявшись на/гору, ми побачили фантастичний краєвид. 

У/день ясний і сонячний наш клас вирушив у туристичний похід. 

На/пам’ять скаржиться кожен, а на розум ніхто. 

Як з/верху погане, то всередині вдвоє гірше.