Правопис службових частин мови

Я люблю тебе, друже, за(те), що в очах твоїх море синіє.

Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Він говорить те(ж), що й інші свідки.

Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.

Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

(Як)би краще виконати завдання?

(За)те її люблю, мою Україну убогу...

Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.

(Як)би мені крила, у небо б злетіла

(Як)би хліб та одежа, їв би козак лежа.

Що/б жить – ні в кого права не питаюсь.

Я люблю тебе, друже, за/те, що не можна тебе не любити.

Всяк лицар має з королем ходити у походи, за/те він матиме собі і ласку, й нагороди.

Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

будь/як, отак/то, бозна/ скільки

ані/хто, як/небудь, казна/чому

невже/таки, тільки/що, годі/бо

що/тижня, немов/би/то, ані/скілечки

де/котрий, тут/таки, як/найліпше

ніби/то, ледве/що, аби/куди

Ти б не хотів, щоб день уже скінчився?

Степаночку, голубчику, чого-бо ти плачеш?

Отаке то на сім світі роблять людям люди.

На те й лихо, щоб з тим лихом битись.

А він коня поганяє, ніби-то й не бачить.

"Що ж то за краса!" - шепотять дівчата.

Книжечки мережаю та начиняю-таки віршами.

А серце таки рветься до кращого життя.

із/за лісу, з/під кореня, з/поміж людей, з/посеред багатьох

у/слід за тобою, по/між осокою, з/над річки, за/ради справи

з/понад хмар, по/перед очей, з/попереду мене, по/біля хати

бачити уві/сні, йти по/троє, в/основному всі знають, з/за рогу

на/зло, по/суті, з/розгону, до/смаку

будь/ласка, що/тижня, з/переляку, поза/торік

в/обмін, до/побачення, до/речі, по/можливості

під/силу, у/стократ, по/черзі, під/час

будь ласка, уві сні, через

будь-коли, зза, що-небудь

до речі, знад, із-за

коло нас, піді мною, с-під

у наслідок, з-попід, задля

почерзі, зпоміж, із-за

у разі, хтозна-який, покищо

дедалі, зпід, по-між