Правопис сполучників

прийменник;

сполучник;

вигук.

заперечні й формотворчі;

прості, складні й складені;

сурядності й підрядності.

коли б,  хоч би,  все ж, тому що, для того щоб;

мовби, начеб, якби, щоб, немовби;

аби, коли, хоч, як.

Живи не минулим, а прийдешнім. (Нар.творч.);

Приготуйся до нещастя, а щастя саме придасться. (Нар.творч.);

Свята пам’ятай, а про будні не забувай. (Нар.творч.)

 в/тім, за/те, дарма/що, з/тим/щоб

про/те, ніби/то, тоб/то, як/що

як/тільки, що/б, попри/те/що, не/мов

не/мов/би/то, хіба/що, не/зважаючи/на/те/що, за/те

коли/б, з/тим/щоб, мов/би/то, як/би

Я тебе люблю, друже, за/те, що не можна тебе не любити.

Народна пісня – то/ж усій землі окраса.

 Усе одно, що/б не сталось, ми не розлучимось з тобою

Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, що/б вільно по світі літати.

Як/би не крутила хуртовина, блисне промінь – крига розтає.

Про/те явище він дізнався з інтерв’ю.

Як/би мені черевики, то пішла б я на музики.

За/те його покохала, що мав чорні брови.

Як/би допомогти йому вирішити всі справи?

Що/ж/то приготувати на вечерю?

ад/же, а/ніж, в/тім, за/те

мов/би, наче/б, наче/б/то, не/мов

або/ж, адже/ж, але/ж, хоч/би

не/мов/би, не/мов/би/то, ніби/то, ні/ж

от/же, ото/ж, при/тім, при/тому

отож/то, тим/то, тільки/но, тому/то

де/інде, де/інколи, де/що, де/факто

не/наче/б/то, не/мов/би/то, ото/ж, ніби/то

дарма/що, отже/ж, але/ж, як/би

отож/то, де/інколи, при/чому, це/б/то