Правопис займенників

службова частина мови,яка поєднує однорідні члени речення й частини складного речення.

самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає її.

самостійна частина мови, яка означає число, кількість або порядок предметів під час лічби.

мій,твоє,три.

я, учень, когось.

стільки, той,вона.

Особові,зворотний, питальні.

Відносні, неозначені, заперечні.

Присвійні, вказівні, означальні.

Усі вище перераховані.

Заперечні

Відносні

Особові

Котрий/сь, казна/хто, аби/що.

Казна/чий,де/хто, аби/до/кого.

Де/кому, аби/чий, ні/скільки.

Ми стали більше цінувати те, що маємо.

Недалеко від хати росла вишня.

У класі сиділи учні.

Син мій, а розум у нього мій.

Ходи по тій землі, що каменяр ходив, і пий із тих джерел, які Його поїли.

Біля своїх нір і миші сміливі.

Вважати себе головним.

Слідкувати за особистою гігієною.

Турбуватися про свої справи, а не лізти у чужі.

називний

родовий

знахідний

місцевий

будь/з/ким, аби/хто, де/який

бозна/чому, аби/якій, ні/що

ні/ким, аби/що, де/котрий

ні/за/ким, ні/перед/чим, яке/сь

в декого, будь-до чого, бозна-що, ні з ким

аби-яка, якась, казна з ким, будь-що

ні про що, бозна якого, хтозна-кого, у декого

з будь-чим, будь із чим, ніякий, казна-чий

Відносний

Означальний

Заперечний

Вказівний