ПРИКМЕТНИК

самостійна змінна частина мови, що виражає ознаку предмета та відповідає на питання який? (яка? яке? які?), чий? (чия? чиє? чиї?)

 самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета й відповідає на запитання як? де? куди? звідки?

самостійна змінна частина мови, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? що зробити? (у початковій формі).

Рід Число Дієслово

Рід Число Частка

Рід  Число Відмінок

Повна Коротка

Стягнена Нестягнена

Повна Довга Морфологічна

Синонімічна Антонімічна

Більш швидкий, самий добрий, якнайвужчий.

Чорніший, менш гіркий, щонайвищий

Менш теплий, світліший, найкращий.

 М’якіший, найбільш зручний, найлегший

алюміній, палац, чай.

матч, травень, полин;

дощ, персик, гранат;

плече, борщ, груша;

Василеве, Марієне, свекрушин, пташиний; 

Наталчин, Надіїн, сорочин, ведмежий

невістчин, Сергієв, заячий, лікарів;

Ігорів, соловейків, Зоєн, Вітьчин; 

присудок, означення

 означення, обставина

означення, підмет

ч.р. одн. Д.в

ж.р. мн. Д.в

с.р. одн. О.в

називний відмінок однини чоловічого роду

називний відмінок множини

називний відмінок однини жіночого роду

 найбільш, найменш

-іш-, -ш-

більш, менш

столик, широкий, далекий, зроблений

денний, ясен, красен, ясень

близький, жорстокий, салатовий, міський

 великий, цегляний, колючий, прив’ялить

не/велика риба

не/холодний, а гарячий

не/вмирущий народ

не/далекий родич