прикметник

самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. 

це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий?

самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета й відповідає на питання «що робити?», «що зробити?»

 самостійна частина мови, що позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі та відповідає на питання скільки?, котрий?

родами,числами

тільки родами

відмінками

родами,числами,відмінками

називний відмінок однини жіночого роду

родовий відмінок множини чоловічого роду

родовий відмінок множини жіночого роду

називний відмінок однини чоловічого роду

якісні та присвійні

відносні

якісні,присвйні,відносні

присвійні

якісні та вищий ступінь

якісні, вищий та найвищий ступені

вищий та найвищий ступені

якісні та найвищий ступень

з абсолютною ознакою

складні за будовою

з префіксами пре-, за-, над-, пра-, архі-, супер-

із суфіксами -еньк-

солодший, найсолодший

солодкіший, найсолодкіший

немає ступенів

більш солодкий, найбільш солодкий

від дієслова

від іменника

від прислівника

від числівника

означення

обставина

підмет

присудок

однією лінією

двома лініями

хвилястою лінією

його не підкреслюють

хто? що?

який? яка? яке?

на чому? на кому?

як? де? котрий?

прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний

прикметники, основа яких закінчується на твердий голосний

прикметники, основа яких закінчується на м'який приголосний

прикметники, основа яких закінчується на м'який голосний