Прикметник

Прикметник – це частина мови.

Прикметник – це частина слова.

Прикметник змінюється тільки за числами.

Зелень, зеленіє, зелененький, зазеленіли.

Прозорий, пухнастий, складне, важлива.

 Гострий, глибокий, гладенька, гілля.

Прикметники роблять наше мовлення багатим, яскравим, точним, образним.

Антоніми – це слова, протилежні за значенням.

Прикметники не можуть бути однорідними членами речення.

Сміливий, мужній, дорослий, безстрашний

 Грубий, неввічливий, нечемний, некультурний.

Безмежний, безхмарний, великий, неосяжний.

Високий - низький

Добрий-кмітливий

Зелений-теплий

Прикметник у реченні зв’язаний з дієсловом.

Прикметник завжди стоїть у тому ж числі, роді й відмінку, що й іменник, з яким він зв’язаний.

Прикметник означає предмет.

Блискучий, білосніжний, іскристий (сніг).

Лагідна, рідна, ніжна (матуся).

Ясне, безхмарне, чисте (небо).

Золоті руки.

 Золоте серце.

Золоті прикраси

Ч…рвоний, б…резовий, д…рев’яний, в…селий.

Бл…скучий, в…ликий, ш…рокий, к…рпатий.

Шв…дкий, л…генький, т…хенький, з…лений,

 М…який, рум…яний, дерев…яний, солов…їний,

Кам…яний, риб…ячий, при…ємний, та…ємний.

Солом…яний, зна…омий, моркв…яний, сон…ячний,

Всі прикметники вжити в переносному значенні.

Перші 3 прикметника вжити в переносному значенні;

Подані прикметники вжити в прямому значенні;