"Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль." (6 клас)

1. Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

2. На питання який? чий? можуть відповідати також прислівники...

3. Займенники не лише вказують на ознаку, але й називають її...

4. Прикметники найчастіше утворюються від займенників: ти-твій...

5. Початкова форма прикметника — називний відмінок однини середнього роду...

6. Прикметники означають не постійну, змінювану в часі ознаку...

7. Є прикметники:

зовнішніх прикмет: сивий, смаглявий;

матеріалу: твердий, м'який;

належність: батьків, тещин;

запаху: п'янкий, ароматний;

8. Є прикметники:

запаху: п'янкий, ароматний;

внутрішніх станів: добрий, щасливий;

місця: київський, вуличний;

часу: вечірній, денний.

9. Прикметники узгоджуються із залежними від них іменниками завжди тільки у роді й відмінку...

10. Прикметник змінюється за родами, числами та відмінками...

11. У реченні прикметник виступає узгодженим означенням, іноді — іменною частиною складеного присудка...

12. Прикметник, який перейшов у іменник, може виступати підметом або означенням...