1. Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
2. На питання який? чий? можуть відповідати також прислівники...
3. Займенники не лише вказують на ознаку, але й називають її...
4. Прикметники найчастіше утворюються від займенників: ти-твій...
5. Початкова форма прикметника — називний відмінок однини середнього роду...
6. Прикметники означають не постійну, змінювану в часі ознаку...
7. Є прикметники:
зовнішніх прикмет: сивий, смаглявий;
матеріалу: твердий, м'який;
належність: батьків, тещин;
запаху: п'янкий, ароматний;
8. Є прикметники:
запаху: п'янкий, ароматний;
внутрішніх станів: добрий, щасливий;
місця: київський, вуличний;
часу: вечірній, денний.
9. Прикметники узгоджуються із залежними від них іменниками завжди тільки у роді й відмінку...
10. Прикметник змінюється за родами, числами та відмінками...
11. У реченні прикметник виступає узгодженим означенням, іноді — іменною частиною складеного присудка...
12. Прикметник, який перейшов у іменник, може виступати підметом або означенням...
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома