Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

А) осінній, стрункий, слово, черствий;

Б) ходіння, тижневий, літній, братів;

В) жовтий, летять, золотий, ведмежий;

Г) мокрий, теплий, срібний, заможний.

   А) який? чий?

   Б) скільки? котрий?

   В) що робити? що зробити?

   Г) хто? що?

  А)  Прикметники роблять наше мовлення багатим, яскравим, точним, образним.

  Б) Антоніми – це слова, протилежні за значенням.

  В) Синоніми – це слова, близькі за значенням.

     Г) Прикметники не можуть бути однорідними членами речення.

     А) Прикметники в реченні підкреслюють двома лініями.

     Б) Прикметник у реченні пов’язаний з дієсловом.

     В) Прикметник означає предмет.

     Г) Прикметник завжди стоїть у тому ж числі, роді й відмінку, що й іменник, з яким він зв’язаний.

     А) Блискучий, білосніжний, іскристий (сніг).

     Б) Ясне, безхмарне, чисте (небо).

     В) Розумні, сяючі, карі (очі).

     Г) Лагідна, рідна, ніжна (матуся).

А) Білокора, висока, струнка (берізка).

Б) Білокору, високу, струнку (берізку).

В) Білокорої, високої, стрункої (берізки)

Г) Білокорій, високій, стрункій (берізці)