Прислівник

 незмінна особлива форма дієслова;

 самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета;

незмінна самостійна частина мови;

службова частина мови.

якісні, відносні, присвійні;

якісно-означальні, обставинні;

похідні та непохідні;

безособові, неозначені, означено-особові.

впевнено, прекрасно, котрийсь;

ліньки, попередньо, використано;

пошепки, інколи, сам на сам

раз у раз, обидва, мирно.

 віч-на-віч;

сам-на-сам;

вгорі;

як-небудь.

з/дня/на/день, по/третє, в/решті/решт, на/радість;

на/жаль, рік/у/рік, сама/самотою, до/пари;

де/не/де, в/літку, по/перше, хоч/не/хоч;

сам/на/сам, будь/коли, з роду/в/рід, на/ходу.

який? чий?

що роблячи? що зробивши?

як? наскільки? навіщо?

скільки? котрий?

 способу дії;

міри та ступеня дії;

 причини;

якісно-означальні

прекрасн..о, невблаган..о, незграбн..о;

грішн..о, невпин..о, живописн..о;

рівнин..о, туман..о, спосон..я;

бажан..о, попідтин..ю, перлин..о.

найліпше;

більш актуально;

найменш вдало;

менш гірше

префіксально-суфіксальним;

основоскладання;

безафіксним;

префіксальним.

гарно, нині, гаряче, навмисне; 

розумно, мало, спересердя, важко; 

добре, високо, погано, весело. 

Неподалік від озера будинок відпочинку. 

 У лісочку було прохолодно. 

У будинку неподалік світилося.