прислівник

вічно, темно, жовто, працюючи

голосно, ліворуч, день у день, безумовно

по-іншому, коротко, викрикуючи, сумно

напам'ять, сьогодні, дочиста, думаючи

дорого, голосно, вузько, дбайливо

гарно, багато, далеко, рішуче

наспіх, зопалу, навмисне, спросоння

чітко, гучно, тихо, сміливо

Крісло зручніше, ніж стілець.

Цьогорічне літо тепліше.

Шоколадне морозиво смачніше.

підніміть руки вище

ні/куди, з/дня/на/день, до/побачення, ось/ось

хоч/не/хоч, по/материнськи, коли/небудь, по/моєму

за/довго, поза/вчора, без/вісти, в/друге

поза/вчора, по/двоє, в/міру, по/братському

на/жаль , по/совісті , рік/у/рік , кінець/кінцем

будь/коли , на/щастя , з/дня/на/день ,по/третє

по/справжньому , на/радість , де/не/де , в/літку

до/смаку , в/трьох , по/перше , хоч/не/хоч.

по/вік, аби/як, на/справді, на/скрізь

по/японськи, за/одно, під/боком, від/нині

на/скрізь, з/розгону, с/початку, по/іншому

що/правда, без/сумніву, ані/трохи

залюбк.., лежач.., уноч.., опівноч..

по-заяч.., навік.., по-українськ.., зсередин..

віднин.., по-сусідськ.., уранц.., інкол..

восен.., двіч.., трич.., безвіст..

навесн.., вранц.., завширшк.., потайк..

по-латин.., по-українськ.., верх.., напоготов..

нараз.., двіч.., нарівн.., опівноч..

вдвіч.., навперейм.., навпомацк.., навприсядк.. .

голосніше, висче, прекрасно, суворіше

якнайголосніше, сміливіше, дуже швидко, маліше

дорожче, поганіше, ліпше, найрадісно

вище, найкраще, більш вправно, веселіше

Назустріч дівчині велично йшов лось.

Ранок несміливо зазирав у вікна.

Мені на серці просторо і легко.

Сонце прокинулося пізно і зависло над лісом.

вчас..о, ра..о, стара..о, приєм..о;

бездар..о, невтом..о, зим..о, безупи..о;

щоде..о, натхне..о, гума..о, відмі..о;

щоріч..о, серйоз..о, впевне..о, свяще..о. 

незмінювана форма дієслова, яка означає ознаку дії, ознаку предмета або ознаку іншої ознаки;

службова частина мови, яка відповідає на питання як? де? куди? коли? чому? скільки? навіщо?

незмінна самостійна частина мови, яка означає ознаку дії чи стану, ознаку предмета чи іншої ознаки або вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище;

змінна самостійна частина мови, яка означає ознаку дії, стану, предмета, іншої ознаки.

який? яка? звідки?

скільки? котриий? хто?

як? де? куди? коли?

що? хто? кому?

Обставиною

Присудком

Означенням

Говорив на сцені не/голосно.

 Надворі не/сонячно.

Музика звучала не/ голосно, а тихо.

Ця книга йому не/ до вподоби.

Підмета

Додатка

Означення

обставини

Кругом

Мало

Тонко

по-нашому

подарувати на/память

піднятися на/гору Кіліманджаро

в/день народження

 спати в/день

час, вид, спосіб

рід, число, відмінок

вид, незмінюваність

незмінюваність

найліпше

найменш вдало

більш актуально

менш гірше