Прислівник. Прийменник,Сполучник.Вигук

Сполучник виражає залежність одного слова від іншого.

Сполучник – це самостійна частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення.

Сполучники не бувають членами речення.

Сполучники бувають членами речення, мають лексичне значення.

Отож/бо, тому/то, тільки/но, що/б

Тому/що, дарма/що, або/ж, коли/б

Про/те, при/чім, в/наслідок, як/би

Будь/що, за/те, або/ж, про/те

 Викинув Колько записку Чорної Руки в клозет, порвав і спустив в унітаз.

 Пощастило, він у нас геній математики.

Тим часом бульдожка вже впорався з бутербродом, підбіг до нових друзів, примостився поряд і подивився на Шпига.   

На всіх шкільних олімпіадах честь гімназії відстоює. 

сполучник

іменник

прийменник

прислівник

прийменник

частка

сполучник

вигук

не/покоїтися через погоду

не/дочувати змалку

не/хтувати закони

не/зважати на настрій

 бо, але, проте, зате

  то... то, чи то... чи то, а, але

а, й, та, як

 або, чи, хоч, наче 

 Прості та складні

Сурядні та підрядні

 Головні та другорядні

часові та просторові

 що/тижня, немов/би/то, ані/скілечки

  де/котрий, тут/таки, як/найліпше

де/коли, аби/як, годі/бо

ніби/то, ледве/що, аби/куди

 де/коли, правда/бо, будь/чого

отак/бо, скажи/но будь/звідки

навряд/чи, тут/таки, казна/де

 отож/бо, ну/бо, таки/прийшов

з родовим ;

з місцевим;

з орудним;

з давальним;

вживається для з’єднання однорідних членів речення

вживається для з’єднання частин складного речення

виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні

виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх

сполучник;

частка;

вигук;

прийменник.

прийменик, сполучник, дієслово

вигук, іменник, займенник

прийменник, сполучик, частка

дієслово, вигук, частка

виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні

надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових смислових та емоційних відтінків у значенні

вживається для з’єднання однорідних членів речення і частин складного речення

виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх

це службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм.

це особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення людини, не називаючи їх і служить засобом виразності в художній літературі.

високо — більш високо — найбільш вище

гаряче — більш гарячіше — найбільш гаряче

весело — більш весело — найбільш весело

просто — більш простіше — найбільш просто

службова частина мови

самостійна незмінювана частина мови

самостійна змінювана частина мови

незмінна форма дієслова

відмін..о, священ..о, попідтин..ю

закон..о, активн..о, безупин..о

якісн..о, впевнен..о, шален..о

незбагнен..о, спросон..я, зелен..о

уноч.., утрич.., позаоч..

восен.., укуп.., навік..

опівноч.., до реч.., верх..

по-ведмеж.., у віч.., дибк..

у/ранці, будь/де, по/братському

видимо/невидимо, по/твоєму, у/вечері

пліч/о/пліч, по/українськи, на/добраніч

як/не/як, більш/менш, по/моєму

через, на, до, від, під, задля

у справі, навколо, із-за, у, із-під

при, за, над, з, над, через, від

навколо, протягом, з метою, з-поміж, над

завжди виконують синтаксичну функцію

інколи

так

ні

Сполучник - службова частина мови

Сполучник змінюється за родами, числами, відмінками.

За будовою сполучники бувають прості, складні, складені.

Сполучник найчастіше в реченні буває підметом