Прислівник. Службові частини мови

с/просоння, за/високо, по/одному

спід/лоба, по/латині, за/молоду

до/смаку, у/тричі, поза/очі

на/весні, не/збагненно, з/ненацька

що/вечора, по/простому, на/впроти

без/вісти, на/вздогін, сама/самотою

по/четверте, на/відмінно, до/вподоби

в/обмін, раз/у/раз, у/п’ятьох

без/упину, по/тиху, в/ногу

на/щастя, по/п’ятеро, одним/одна

хоч/не/хоч, до/дому, казна/коли

сяк/так, десь/інде, на/в/круги

з/на/двору, де/не/де, як/небудь

по/третє, бозна/коли, не сьогодні/завтра

не/добре, по/доброму, добре/добре

прохолодно по/зимовому

мотузку скрутити у/двоє

зателефонувати з/ранку

глянув спід/лоба

запрягати у/двоє саней

абияк, якось, ніякий

удвічі, по-перше, перший

по-моєму, мій, гордо

тяжко, по-китайськи, чимдалі

щастя, на щастя, щасливо

По роботі пізнають майстра.

Високо літає, та низько сідає.

Без роботи день роком стає.

За одного вченого дають десять невчених.

Наука не веде до бука.

прийшов ... театр, взяти ... руки

написала ... листі, побувала ... Львові

прибрала ... кімнаті, зібрав ... кошик

яблуня ... цвіту, поклав ... шухляду

квіти ... вазі, прочитала ... книжці

по/над, із/за

з/над, по/між

з/під, з/понад

за/для, з/за

з/посеред, по/під

сходив по хліб

на думку науковців

надіслати по пошті

змагання з тенісу

олімпіада з математики

Не клади пальця в рот, бо відкусять.

На те щука в річці, щоб карась не дрімав.

Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий.

Слово старше, ніж гроші.

Не так сталося, як гадалося.

З миру по нитці — голому сорочка.

Життя дано на добрі справи.

Їв би кіт рибку, а у воду не хоче лізти.

Без охоти нема роботи.

У вмілого руки не болять.

Який-бо ти, дідусю, став суворий!

Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах.

Не все ж повертає назад.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Будь господарем своєму слову.

хтозна/який, таки/пішов

їй/богу, хотілося/б

будь/ласка, хіба/що

читай/бо, слухала/б

хоча/б, сидіть/бо

хіба/що, іди/но, будь/що

аби/як, будь/коли, як/небудь

ішов/би, іди/бо, хіба/ж

тому/то, будь/хто, вивчили/таки

коли/б, де/який, хтозна/який

Іваночку, чого ж бо ти плачеш?

Хіба й справді я не сестра?

Твоя любов нехай не тоне в млі!

Хотів би я знати, про що він говорить.

Тим то й світ наш красний, що не однаковий.

Слово не/стріла, а глибше ранить.

Не/журись, та за діло берись.

Уранці ще тяглися не/скінченною валкою чумаки із сіллю та рибою.

Дурний язик голові не/приятель.

На мольберті стояв не/закінчений художником портрет.

Як/би зима снігом не сипала, а весна своє візьме.

Що/б із тобою не трапилося, друг завжди буде поруч.

Пісня — то/ж душа народу.

Будь обережним, що/б не трапилося біди.

Подруга розповіла про/те, як відпочивала.

Онде балочка весела...

Ти чуєш, як жебонять струмки?

Мати-Україно, ти одна у нас.

Хай же мир і дружба поєднають всіх.

Ой, пустіть мене, пустіть.

Немає іншої не/долі, як жити без волі.

Не/подалік озвався соловей.

Чулися не/виразні шерехи.

Старенька вже не/добачала.

Стаття виявилася нітрохи не/цікавою.

Ой кобзо голосна! Мовчи не вигравай!

О земле втрачена, явись бодай у зболеному сні...

О не журися за тіло...

О рідна мово, скарбе мій.

Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!