Прислівник як незмінна самостійна частина мови

прислівники мають закінчення;

прислівники не мають закінчення;

прислівники змінюються за відмінками

 в гору, вниз,  угорі,  унизу;

 вгору,  вниз,  угорі,  у низу;

вгору, вниз, вгорі,  унизу.

солодкий - гіркий;

  далеко - близько;

  старанно -  правильно

Високі сосни ще тісніше обступили маленьку хату.

Надвечір вітер зморився і заснув.

Круті гори привітно й весело зеленіли проти сонця.

мало/по/малу, хтозна/як, чим/раз

тихо/тихо, десь/то, як/небудь

по/друге, будь/що/будь, на/зустріч

будь/де, по/серпневому саду, сяк/так

 Слухнян..о, несподіван..о, здивован..о

 Печальн..о, секретн..о, зачарован..о

   Полегшен..о, страшен..о, розкован..о

  Поважн..о, злякан..о, замислен..о

Тече вода із-за гаю та попід горою.

Лунають неподалік лише пісні солов’їні

У лісочку і гайочку було прохолодно. 

  Неподалік від озера видніється будинок

прекрасн..о, невблаган..о, незграбн..о;

 невпин..о, заквітчан..о, живописн..о;

рівнин..о, туман..о, спросон..я;

  бажан..о, попідтин..ю, перлин..о.

Дім, в якому не живуть, не/одмінно зруйнується.

 Не/завтра добрим словом, а сьогодні озватися б хоч пошепки до вас.

Дзвін був не/вимовно ласкавий.

1. Г, 2. В, 3.А , 4. Б,

  1. А, 2. Г, 3. Б, 4. В,

 1. Г, 2. А, 3. Г, 4. В,

 1. Г, 2. В, 3. Б, 4.А,

 поноч.., дореч.., утрич..

  заввишк.., заоч.., опівноч..

  укуп.., напівдороз… навік..

   по-вовч.., навесн.., удвіч..

Шлях ліворуч був найкоротший.

  Поважно гомонять старі каштани.

  На серці в хлопця спокійно.