Прислівник (значення, роль у реченні)

Самостійна змінна частина мови.

Самостійна незмінна частина мови.

Службова частина мови.

Не належить ні до самостійної, ні до службової частин мови.

Назву предмета.

Дію предмета.

Ознаку предмета.

Ознаку дії.

Хто?

Що робити?

Коли?

Куди?

Іменником.

Прикметником.

Дієсловом.

Числівником.

Разом.

Окремо.

Через дефіс.

Можуть писатися разом і окремо.

Весело - радісно.

Щасливо - сумно.

Навмисне - назло.

Сьогодні - завтра.

Вранці - ввечері.

Тихо - голосно.

Багато - щедро.

Гарно - погано.

Ясно.

Сяють.

На небі.

Зорі.

(На)весні, (в)літку, (в)зимку, (в)вечері.

(В)купі, (до)дому, (зроду)віку, (вранці)рано.

Де(не)де, (повік)віки, рік(у)рік, сам(на)сам.

(В)голос, (що)разу, (во)сени, (опів)дні.

Звідки?

Як?

Коли?

Куди?

Коли?

Як?

Де?

З якою метою?

Добре слово.

Добре сказано.

Гаряче серце.

Гаряче вітали.