Присвійні займенники

В якому рядку вжито присвійні займенники?

Присвійний займенник виділено в кожному рядку, окрім:

Присвійні займенники виділено в реченні, окрім:

Визначіть синтаксичну роль виділеного займенника в реченні:

Я принесу тобі свою надію

Визначити рядок, у якому всі займенники стоять у формі давального відмінка.

Присвійні займенники мій, наш вказують на належність предмета:

Присвійний займенник свій вказує на належність предмета:

Присвійні займенники змінюються за:

Займенник його є присвійним у реченні:

Присвійний займенник в орудному відмінку вжито в реченні:

1. Ось одна підкотилася до самих ніг. 

2. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. 

3. Він бережно ставить біля брами кроковку, для чогось перелазить парканчик, що веде в садок та на город. 

4. Дерева і зілля пощипують його руки росою, накривають своїми тінями. 

5. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою білизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось.

Присвійний займенник у знахідному відмінку однини жіночого роду вжито в реченні:

1.  Ось одна підкотилася до самих ніг. 

2. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. 

3. Він розкушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки.

4. Тиша, задума і місячне сяйво облягають чоловіка. 

5. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою білизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось.

Присвійні займенники виконують синтаксичну роль означення в реченнях:

1. Знову затихає подвір’я, знову падають на землю грушки. 

2. Ось одна підкотилася до самих ніг. 

3. Тимофій в задумі нахиляється над нею, витирає її полою свити, і от уже на його руці красується, мов із сонця вилитий, невеличкий золотистий плід. 

4. Він розкушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки.

5. Тиша, задума і місячне сяйво облягають чоловіка. 

6. Він бережно ставить біля брами кроковку, для чогось перелазить парканчик, що веде в садок та на город. 

7. Дерева і зілля пощипують його руки росою, накривають своїми тінями. 

8. Зупинившись біля великого соняшника, оглядає свою білизну, а потім і всю землю, що дрімає в місячному мареві і навіть крізь сон дослухається до чогось.