ПРИЙМЕННИК

Прийменник - незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника та займенника від інших слів.

Прийменник - незмінна повнозначна частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення.

Прийменник - незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Прийменник - незмінна службова частина мови, що виражає залежність іменника, дієслова, прикметника від інших слів у словосполученні та реченні.

Родовий, називний, знахідний

називний, знахідний, місцевий

називний, кличний

орудний, кличний

підметом

додатком

означенням

жодним

край

близько

незважаючи на

через

заради

поміж

з-поміж

навколо

Віки минули, понад кручі звисає райдуги крило.

Золотими вечорами думав Шевченко про свою Україну.

 Джериха наварила на вечерю кулешу.

 Прогуло прокляте лихо та й заснуло.

жодного

2

3

4

зробити з дерева

намалювати на стіні

вдягтися по погоді

автомобіль без пошкоджень

Зупинитися близько лісу, сидіти край столу, діяти за правилами.

Узяти зі столу, скрикнув від жаху, виднітися з-поміж дерев.

Покласти на парту, висіти над столом, росли посеред лісу.

Пам'ятати з дитинства, прийти протягом дня, не з'явитися через хворобу.

знахідний

орудний

родовий

місцевий

попри, відповідно до, біля, всупереч

у, під, через, з-за

із-за, задля, окрім, услід

згідно з, зважаючи на, з метою

Мій рідний край, тобі відомі всі мої бажання.

Україна — край калини в полі, верби при річках та лелек у високості.

Не край мого серця, воно й так болить.

Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну тополю збудить трактор край села.